Я раніше чув, що таке станеться, і 1 березня з'явився надзвичайний натовп православних, які обсадили входи Касанської церкви. Пікету жандармів вистачило, щоб стежити за порядком і пропускати в будівлю лише порядну частину публіки. Тим не менш, він був повний задухи. Прокляття почалося з тривалої служби, зі співом, читанням, відкриванням і зачиненням дверей; запалюванням кадилів і спаленням ладану;
приходить і йде, 8cc. Високочесний митрополит особисто відправив священнослужіння, потім з’явився священик і пояснив особливий предмет денного богослужіння.
Після цього вступу могутній бас, згаданий вище, виступив уперед і прокляв анафему кількох людей; про лжедимитрія, про Бориса Ґодуова, Мазепу, Сеньку Расіна, Пугачева; і після цих політичних єретиків слідували релігійні, але вони згадувалися лише в загальних рисах. Кожну особу чи клас спочатку характеризували кількома вступними словами, виголошували їхні імена, а потім два-три рази, як грім після блискавки, промовляли слово «анафема, анафема».^^ Одразу гарний хор гарних хлопців підхопив це після такої солодкої й витонченої мелодії, що вона набагато краще пасувала б до слів: «Дивіться, як небеса усміхаються» чи якоїсь іншої гарної. Рідко буває, що мелодія звучить так незвичайно, що вона супроводжує. Тоді бас почав прокляття, який, хоч і був незаконнонародженим, був добрим володарем для священиків. Для зла, антфема, анафема." Люди виявляли великий інтерес до церемонії, і щоразу, коли вимовлялося ім'я, яке не могли почути ті, хто був на відстані, здіймалося бурмотіння: "Хто це був? хто це був?" "Мазепа, Мазепа". Відразу після останньої анафеми послідувала молитва за весь дім Романових і всіх князів, що вийшли з нього від часів Михаїла й Олексія; на них було скликано благословення, і так само, як після анафеми, хор повторив амінь. Можна легко уявити, що все це тривало досить довго, як там було регулярне перерахування всього добра і зла, що з'явилося в російській історії за останні 250 років, я не зміг дізнатися, чи відрізнялися релігійні єретики, чи були названі окремо католики, лутлієрани та інші, чи згадувалося лише про тих, кого Нікейський синод засудив як єретиків єретики перетворені на порох і попіл, і про них давно забули, і тому цю справу можна розглядати лише як мертву і безглузду форму, що увійшла до нас із давніх часів, я кажу «мертва», з релігійної точки зору, оскільки як політичний акт вона має життя і вплив. Якщо прокльони справді стосуються католиків і реформаторів, як багато хто стверджує, це нелегко поєднати з явною толерантністю росіян; якщо це було передано, як знову кажуть інші, «з часів руйнування образів», стає все більш зрозумілим, чому політичні бунтівники змішалися з іншими.