Проте деякі речі слід сказати на похвалу російському священству. Вони не менше за інших росіян відрізняються толерантністю в питаннях релігії. Це правда, що справа не дуже близька їм до серця; тому що вони мають мало думок чи ідей, пов’язаних із цим, які стали твердими переконаннями і зберігаються як такі; тому вони мирні не стільки через нелюбов до сварок, скільки через брак завзяття й енергії. Це все-таки їхня заслуга. Ніде цей толерантний дух не постає в більш сприятливому світлі на кордонах російських і польських провінцій. Тут у багатьох місцях є лише греко- та римо-католицькі священики, а протестантського пастора немає. Якщо трапиться, що іноземний протестант потребує духовної допомоги в хворобі, або якщо тіло протестанта потребує поховання, майже завжди католик нелюдськи і не по-християнськи відмовляється від його духовної допомоги, тоді як росіянин дає свою без вагань. У таких випадках іноземці завжди звертаються до російського, а не до католицького священика. Рідко чути недобре слово від російських священиків, коли говорять про людину іншої віри; а ті, хто розуміє німецьку, навіть часто ходять до протестантських церков, щоб почути
У мене є таке зауваження з вуст німецько-російського протестанта.