Незважаючи на багато Risnitzi (гардеробів) російських церков, які бачили мандрівники, яким, крім того, папи часто були достатньо добрими, щоб служити конями для одягу, все ж було б важко будь-якими витратами слів дати навіть слабке зображення священика в pontificalibus. Такі речі треба залишити художнику. Досить сказати, що величезна маса різного роду золотих і шовкових речей, до яких російське духовенство, як і католицьке, протягом століть наклало руку, така, що туалет наймарнішого світського люду є помірним і скромним у порівнянні.
Найвищий сан у церкві, відколи Петро Великий скасував Патріархат, — це митрополит, яких є три: один для Москви, один для Києва і один для Санкт-Петербурга. З них Київський митрополит — перший, а Санкт-Петербурзький — другий за саном. Після митрополитів йдуть Archiepiscopi та Episcopi, також звані Archipastuiri (архіпастирі). Єпископства поділяються на перший, другий і третій ранги. До першої належать київська, новгородська, московська та петербурзька. Архімандрити є настоятелями монастирів і стоять поруч з єпископами. За ними йде нижче духовенство, тобто протопопи, або протопресвітери, перші папи головних церков, які також є головами кількох конгрегацій; папи (прості священики), архідіякони, диякони (під керівництвом священиків), які можуть читати месу, і, нарешті, діакони, найнезначніші світила церкви, але які також повинні «вивчитися» і які, хоч і виконують лише фізичні обов’язки під час богослужіння, компетентні піднятися по драбині духовного просування.
Доходи російського духовенства надзвичайно малі; монастирі, за небагатьма винятками, дуже бідні, оскільки Петро Великий позбавив їх землі та кріпаків, а всіх ченців і черниць звів до смішно малої державної пенсії. Митрополит отримує, таким чином, чотири тисячі рублів банко (близько 1300 російських доларів, або менше 200/.); архієпископ має три тисячі, а єпископ трохи менше. У цій пропорції доходи зменшуються, аж до тих пір, поки у найнижчих рангів їхні доходи часто не перевищують заробітної плати служниці у нас. Бідні черниці, коли пропонують мандрівникам свої маленькі роботи, часто скаржаться на свою бідність із сумними обличчями; вони отримують тільки двадцять п'ять карбованців на рік (приблизно двадцять шість англійських сілілінгів), і що більше вони хочуть, вони повинні працювати або жебракувати.
Не можна припускати, що монахиня чи митрополит могли б існувати на такі доходи. Таким чином, усі nmst отримувати певний додатковий прибуток. Три митрополити мають кожен кий tlic більший