Накопичення священних зображень часто вражаюче велике в тих поважних сім’ях, які стверджують більше, ніж зазвичай, про благочестя та страх Божий. У коморі такої родини завжди є принаймні одна велика скриня з малюнками олією, на порцеляні та металевими хрестами, купленими в різний час або отриманими в якості подарунків; блискучі амулети, можливо, успадковані, і золоті футляри, у яких жерці запечатали фрагмент кістки, реліквію якогось мученика. Все це зберігається для домашнього користування, для подарунків слугам, для подорожі, для облаштування нового будинку або для подарунків церкві, яка, можливо, будується на одному з
маєтки; або забезпечувати підростаючих дітей, у кожного з яких, навіть на шостому році життя, є власний Обросс, що висить у узголів’ї дивана. Один заможний росіянин сказав мені, що у нього є запас таких речей на п'ятдесят тисяч рублів, і тому він забезпечений на будь-який непередбачений випадок,
Якщо хтось попросить росіянина, який, можливо, вже обідав, знову поїсти, він часто відповість: «Хіба я священик, щоб обідати двічі?» Цей майже прислівний спосіб вираження стосується біганини пап від одного поминального бенкету чи одного бенкету хрещення до іншого, на якому вони насолоджуються більше, ніж будь-хто інший. Росіянин, який виїжджає і зустрічає папу, вважає це таким поганим знаком, що радше повернуться назад, якщо негайно не плюне від злого впливу.
«Кіль! он не ісс наших! Ні! Наш священик ні до чого; він не один з нас; він не буде пити з нами, він не буде співати з нами; він робить так, ніби він не знає нас; якщо він такий гордий, ми також не будемо знати його, і робити свої подарунки та подарунки іншому священику».
Такий суд селян, як сказав мені якось сам дуже поважний і розумний священик одного українського села, коли я запитав, чому він не задоволений своїм становищем. Нещодавно він залишив семінарію і, бажаючи продовжити навчання, не хотів так багато ходити в товариство. На жаль, він не був у добрих стосунках зі своїми колегами, а ще в гірших — зі своєю паствою, яка забезпечувала його настільки необхідним, що він ледве міг Уве.