Я чув, що церква Мартіна Сповідника (Martin Ispovednik) була елегантною сучасною будівлею, і що її можна порівняти з собором Святого Павла в Лондоні. Досвід тут знову показав мені, як часто низькі речі порівнюють з високими. Між ними можна порівняти не більше, ніж між Швейцарськими Альпами та вальдавськими болотами; і якщо Москва має в церкві Мартина Ісповідника Св. Паїда, то кожне російське село має так само свого Горація, свого Фукідіда та всі інші великі речі світу, в угоду.
Я думав, що бачив у цій церкві зразок російської церковної пишноти в новому стилі, і був настільки спровокований, що виявив себе обманутим, що коли неввічливий слуга священика сказав мені, що його преосвященство спить і він не може дати мені ключі від інтер’єру, я справді ненавидів це місце, і в своєму поганому гуморі прямо поскаржився на церкву та її грубих слуг разом із дияконом Іннокентієм, ім'я якого я бачив на дверях сусіднього будинку. Я знайшов Діякона, який ходив туди-сюди по своїй кімнаті. Коли я з ним познайомився і він пообіцяв мені свою допомогу, щоб отримати вхід до церкви, він попросив мене сісти. Я бачив у його кімнаті багато книжок, які згадували історію Росії; і коли я трохи заспокоївся, він показав мені свою бібліотеку. У нього було дуже багато хороших книжок; серед іншого, російське ти-аншування Sltiuden рівня Atu/uc/it і проповіді Массійона у Frencli, обидва з яких він високо оцінив. Мені було дуже комфортно з ним і я забув про свій гнів на церкву Сповідника, тим швидше, коли він запевнив мене, що я зможу насолодитися прекрасним видом
♦ Відданий твір, який протягом багатьох років користувався найвищою популярністю в Німеччині, автором якого нещодавно визнав себе відомий публіцист Зсехокку Луїс.
з високих берегів Яуси так само добре з вежі Андронієвого монастиря і що мені потрібно було проїхати лише кілька кроків далі.