«Чи є у вашій церкві також Ісус Христос?» — «Так, у нас він теж є». — «Чому ж тоді ви не можете молитися по-нашому? Показати вам? Дивіться, ви повинні робити ось так;» і після цього вона перехрестилася на російський манер і запропонувала мені повторити за нею. «Так, ви повинні робити саме так», — повторили інші, сміючись, коли вони хрестилися, вклонялися і підносили свої молитви. «А тепер робіть це за нами». Напівпримушений цими черницями, які робили тут те, що навряд чи можна було б зробити в католицькій країні, я спробував перехреститися так, як вони мені показували. Великий, вказівний і середній пальці правої руки треба тримати разом; потім ви починаєте з правого плеча, переходите до лівого, звідти до чола, а звідти вниз до грудей. Звісно, спочатку я помилився, але намагався знову і знову, поки мої вчительки не були задоволені. «Ось так, — сказала сестра Євдокія, — тепер, іншим разом, коли прийдете до нашої церкви, хрестіться правильно і моліться, як інші люди». Оскільки вона розмовляла зі мною без церемоній, я без церемоній закохався в неї — тобто на час мого перебування в монастирі. Оскільки було цілком очевидно, що на час нашого союзу я буду під пантофлею цієї пані, я не наважився заперечувати, коли
To be under the slipper – знайомий німецький вислів, що відповідає тому, що англійською мовою називається petticoat governance.
вона сказала, що треба піднятися на дзвіницю, подивитися на «Воробйові гори» і луки навколо монастиря. Задоволення, яке це принесло нам обом, було дуже різного характеру. Вона також нічого не знала про мальовничу красу, що постала перед нами, щойно ми піднялися на перші кілька сходинок вежі, звідки весь краєвид був поділений на стільки чудових картин вежами стіни монастиря, розташованими на рівних відстанях, і між кожними двома відкривався окремий вид на багаті луки з лісами та будівлями; ані чудової панорами річки, пагорба та долини, яку видно з вершини. Вона дивилася на них лише з практичної точки зору; розповідав мені, скільки людей і скільки худоби можуть прогодувати ті поля й луки, що монастир мав раніше, що тепер йому залишилося, кому належало те й те поле тощо.
Російські монастирі дуже толерантні; монахи можуть приймати жінок, а черниці чоловіків, мабуть, з певними обмеженнями, з якими я не знайомий. Певно, що згодом я не знайшов жодного куточка в російському монастирі, куди б не міг увійти з дозволу ігумени; і що в чоловічих монастирях іноді влаштовували чаювання там, де були присутні жінки. Я ніколи не чув, щоб ця свобода спілкування призвела практично до більшої розслабленості моралі в російських монастирях, ніж у католицьких, де суворість більша.
АНДРОНІЄВСЬКИЙ МОНАСТИР (монастир Андроніків)