Серед іберійців, чия країна, сучасна Грузія, породила цю Іверську Матір, її слава була в плеку і стала великою під опікою грузинських священиків. Провівши дитинство в глибокій долині Кури, вона взяла корабель і пішла слідом за флотом аргонавтів до гори Афонська (Афон), до якої вона дуже полюбилася. Хто побудував корабель, чи хто керував ним, чи була це цариця Тамара, чи яка інша царська особа, російські монахи не знають, ні скільки вона прожила в монастирі, який грузини заснували на горі. З Афону слава про її чудотворну силу поширилася настільки далеко, що російський цар Олексій Михайлович запросив її до Москви і встановив її обитель біля Воскресенських воріт.
Відтоді, незважаючи на суворий клімат, вона ніколи не переставала виконувати свою християнську працю; вона користується найбільшою репутацією не тільки в Росії, але й у всьому східному християнському світі — вірмени, болгаї, волохи та греки схиляються перед нею. «Так, я вірю, що тут моляться навіть лютерани», — сказав маленький чернець, з яким я стояв і пліткував.
Жінка-правитель Грузії, яка навернула до християнства велику кількість жителів цієї країни).
Увечері після того, як він погасив святиню в каплиці: «Вшкор народ всякой народ» (Всі люди, всі люди тут моляться!) Мені було дуже приємно порити в тих гідних і толерантних людей, які вірили, що навіть лютерани моляться, тому що вони самі (росіяни) завжди хрестяться, проходячи повз лютеранську церкву. Я міг би для них книгу, іноді тримав для них драбину, коли вони вгамували свою цікавість, і тягнувся до свічок, які вони охоче приймали, даючи мені багато хороших настанов у відповідь.