Спершу ми входимо у відкритий простір, де на лавках сидить нагота велика кількість чоловіків, усі вони стікають водою й потом, червоні, як омари, глибоко дихають, зітхають, пихкають і пліткують, і діловито витираються й одягаються. Вони вже викупалися, і тепер у сяйві приємного хвилювання пихкають і дмухають, як тритони в морі. Навіть взимку я бачив, як ці люди танули від гарячої лазні, сушилися й одягалися просто неба, або щонайбільше у щось на зразок будки, утворюючи прибудова до лазні. Навколо нього двері, що ведуть до ванних кімнат, великих дерев’яних приміщень, в яких підтримується тепло від 40^ до 50^ (Реомюр). Густа хмара пари спочатку приховує те, що відбувається з Авітином; «Спочатку нічого не видно, окрім слабкого блиску ламп, що пробивається крізь густу атмосферу, і полум’я розігрітих печей. Залишатися тут одягненим, очевидно, неможливо, і добре одягненій людині не варто ризикувати з’явитися тут як простий глядач. Отже, я ввійшов у костюм природи, в якому ми так само схожі, як один, наприклад, схожий на іншого. У будь-якому іншому. Під цією маскою я безперешкодно продовжував спостерігати, бо ванна аж ніяк не була моєю метою.
Коли дойн відкривається, як спостерігалося раніше, спочатку не видно жодного об’єкта. Пара піднімається завдяки надходженню холодного повітря з новим входом, який знищує те видиме, що існувало раніше в напівгазоподібному стані, було майже прозорим. Взимку треба входити, як Юпітер, до Семели, в хмарах і tMnj)est; холодна атмосфера, яку приносить новий прибулець, заморожує пару всередині та змушує її спускатися лапками снігу.
^hd відчуття спочатку дуже незвичайне. Є кілька людей, від п'ятдесяти до 100 тисяч осіб, які, мабуть, зайняті найнезвичайнішим способом у світі, а саме: завдають собі тортур. На платформах, піднятих у формі амфітеатру, лежить ряд тіл на спинах або на животі; якщо вони не мертві, то, здається, вони борються зі смертю; бо повітря, яким вони дихають, може лише задушити. Інші особи, їхні мучителі, бичують їх березовими прутами, змоченими в холодній воді, ніби для збільшення розуму. Тут і там батько тримає свого маленького хлопчика між колінами і старанно шмагає його. Інші стоять біля палаючих печей, наче бажаючи їх підсмажити, а треті знову спускаються з верхніх платформ, димлячи з усіх порів, і їм обливають відром крижану воду, для якої під рукою є резервуари.
Людина може уявляти, що входить у місце покаяння, і сприймає людей якщо не за жертви переслідувань, то за тих, хто здається охоче страждає, то принаймні за мучеників якоїсь надуманої ідеї чи якоїсь фанатичної марнотратності. Але що подумає незнайомець, коли він розпитає чоловіків і почує, як вони всі заперечують, що вони в захваті від їхньої дисципліни, і їм комфортно, як fisli у воді?