Центром російської торгівлі, як і всіх інших суто російських підприємств, є Москва. Великі мануфактурні керівники цього міста пов’язані з багатьма рознащиками, які мають у них певний кредит. Обладнаний таким чином, торговець прибиває зображення свого святого до свого однокінного Телеги і бадьоро вирушає відвідати всі частини відомого та невідомого світу. Цілі каравани з них зустрічаються, перетинаючи імперію в усіх напрямках, з їхніми возами, прикрашеними зображеннями святих і травами степу. Вони переходять Чорне море до татар, хоча це лише бідні клієнти, проходять Кавказький ланцюг, перетинають Сибір і шукають наживи біля самого підніжжя китайської стіни. У Персії їм не дуже жарко, ні в Камчатці не дуже холодно, коли лунає чнк срібного рубля. Якщо ринок між варварами не приносить прибутку, вони поспішають через Лену, Єнісей і Об, на Балтику і в Петербург. Те, чого вони там не можуть позбутися, вони возити серед «болотних людей», як називають себе фіни, і повертатися нарешті до Москви після двох-трьох років відсутності, щоб заплатити своєму кредитору, який тим часом, мабуть, ніколи про них не чув.
Ми, західні європейці, чіпляємось за свої скелі та гори; але імпульси російського життя б'ються на неосяжних рівнинах по всій окружності земної кулі, бо між російсько-американськими володіннями та островами крижаного моря залишається невеликий простір, щоб завершити коло. У той час як ми, німці, іноді почуваємося дивними за кілька миль від рідної землі, росіянин всюди вдома на своїй великій батьківщині, і йому все одно, чи заробляє він собі на хліб під паралеллю Константинополя, чи на берегах Полярного моря. Було б великою помилкою вважати численне вуличне населення російських міст вихідцями з місця. Я збираюся разом з усіх частин півночі та півдня, щоб знову розійтися на схід і захід.
У жодному місті це не так, як у Санкт-Петербурзі, на вулицях якого всі уряди знаходять своїх представників і куди купці та ремісники всіх видів стікаються натовпами.
У кожному домі є безліч предметів, що ламаються, і потребують постійного ремонту. По всіх російських містах бродять всілякі ремісники, щоб забезпечити цю постійно повторювану потребу; що легше зробити, тому що їхня спритність рук дозволяє їм робити майже стільки ж простою сокирою, скільки в інших місцях можна зробити за допомогою молотка, рубанка, ножа та клізеля. Мандрівні бондарі, ковалі, кравці та шевці готові на поклик обручів, майстрів та латок; навіть склярі ризикують своїми крихкими матеріалами на вулицях заради шансу на мізерний прибуток.