Малюнки, якими користувалися різьбярі, були дуже гарними, а їхня спритність у формуванні цілої фігури з таких плоских зображень справді чудова. Кожен із робітників мав перед собою малюнок і працював над дерев’яним блоком долотом, ножем і молотком. Серед робіт, виконаних робітниками у години дозвілля, були деякі надзвичайно красиві; наприклад, букет найніжніших квітів і качанів кукурудзи з найтоншою борідкою; на одному листку повзала гусениця, на іншому сиділи муха і метелик; все, навіть до ниткоподібних ніжок і щупів, вирізаних у дереві. Використовується виключно деревина липи. Позолота в них така ж погана, як і різьблення. Рококо, щойно відроджене з архівів краснодеревців минулого століття, мало завдяки цим Ріїшцбікам чудовий успіх у Росії, де весь світ замовляв меблі в стилі рококо.
Від пана Попугаєва (сина папуги) я пішов до пана Сахарєва (цукровара), а потім до пана Пустуніна (пуста голова), усі вони були різьбярами, і скрізь знаходив ті самі порядки: бородатих батьків і зфранцужених синів, позолочені квіткові вінки та дерев'яні статуї. Усі вони стверджували свою перевагу в цій галузі мистецтва над німцями, але додавали, що є один німець, який може працювати долотом і ножем так само, як вони, і це був такий собі пан К—. Я відвідав пана К—, який визнав, що справа стоїть саме так, як казали росіяни, але що німецька позолота набагато краща, і крім того, є ще багато інших «але». Головний попит на різьблення по дереву, за його словами, надходив від російських церков, де місцеві майстри мали подвійну перевагу: по-перше, через їхнє краще знайомство зі священниками, а по-друге, через легковажність, з якою вони бралися за замовлення, що зазвичай пропонувалися тому, хто брався за них за найнижчою ціною. Німець, який мав намір виконати свою роботу якнайкраще, і який у разі занадто низької оцінки не міг зарадити собі за допомогою зв'язків та інтриг, ніколи не міг взяти замовлення так дешево, як росіянин, і, отже, рідко його отримував.