Чай і горіхи є основними продуктами харчування російського Катшелі. Продавці дражнилок стоять зі своїми столиками біля дверей театрів і кіосків, розташовані так само, як їх можна знайти на розі вулиць у містах. Посередині стоїть величезна машина, з димаря якої з ранку до вечора в'ється вгору стовп пари. Навколо безліч чайників різного розміру, в яких можна випити подвійну, одну чи половину порцій чаю. Загалом просять лише склянку чаю. За його столиком, тупотить і ляскає руками, стоїть продавець і безперервно кричить: «Панове, не можете взяти склянку теплого чаю?» Знімає капелюх кожному, хто дивиться на нього; і оскільки він мало сумнівається, що чай хочеться, він часто починає наповнювати склянку відразу, запитуючи лише: "Вам подобається вершки?" Росіяни зазвичай п'ють їх із скибочкою лимона замість цього. Або: "Як ви візьмете цукор?", бо справжній російський звичай полягає в тому, щоб відкусити шматочок цукру, перш ніж заварити чаєм; тільки ті, хто не відповідає іноземним звичаям, кладуть грудку відразу. Але більше, ніж продавці чаю - це торговці горіхами. Їхні столи, що стоять під наметами й нахилені на вулицю, поділені на відділення, наповнені всілякими горіхами — оріїхами (ліщиною), валоцькими й ґрацькими оракліями (італійськими й грецькими горіхами), українськими орахами (українськими горіхами) і фундульдом — найбільшим видом лісових горіхів, що дорівнює розміром голубиному G^g-
Скільки б не було цих торговців, здається, що всі вони зайняті роботою і рідко відкладають свої ваги чи лопати, з яких пропонують зразки своїх товарів. За кілька днів засніжена підлога площі Adnurulty регулярно вимощується горіховою шкаралупою, і виглядає так, ніби там отаборилася ціла армія JHit-crackers.
Єдиними стравами, які можна їсти, є горіхи, м’ясо і медовик. На елегантній площі Адміралтейства заборонено розміщувати заклади харчування, винні та коньячні магазини, оскільки це може призвести до непристойних сцен. Медовий пиріг можна з’їсти з витонченістю, як і цукерку, подаровану a коханець до своєї коханки: навіть горіх можна терпіти, якщо його погризти на білчину моду, і не зневажити нечемним тріском і гримасою. Пиріжки й чай можна кусати і попивати на людях, але голод і спрагу кожна тварина вгамовує у своєму лігві.
Мені здалося досить дивним, що російські вуличні торговці пропонують усе кожному. Або дуже елегантні люди повинні купувати дуже неелегантні вироби, або продавці повинні бути настільки переконані в їхній досконалості, або настільки зачаровані баченням кількох можливих копійок, що вони не усвідомлюють, наскільки мало шансів знайти клієнтів такого класу.