Серед перших речей, які кидаються в очі мандрівникові в Петербурзі, — це якісь невеликі вежі, які тут і там видно над будинками. Вони не дуже високі, але достатньо, щоб відкривати вид на квартал, до якого вони належать; круглий, прорізаний рядами невеликих віконець одне над одним, оточений галереєю та увінчаний посередині залізними прутами та кріпленнями, використання яких не дуже очевидно на перший погляд. Це башти Слашів, або поліцейські станції, які служать сторожовими вежами проти двох найстрашніших для Петербурга стихій — вогню і води. Удень і вночі цими галереями крокує пара ветеранів, закутаних у свої овечі шкури, які пильно спостерігають за своїм кварталом. Залізні стовпи належать до телеграфного апарату, призначеного для сповіщення про наближення або виникнення небезпеки для поліції та населення.
Для сповіщення про небезпеку з води вони мають червоні прапорці; для небезпеки від вогню (вдень) кулясті кулі з чорної смугастої шкіри або мішковини, а для вогню вночі — червоні лампи. З кожного класу знаків завжди під рукою є чотири частини, які, розташовані різними фігурами та сузір’ями, вказують на квартал міста, якому загрожує. Кожна частина міста має свій неповторний образ. Цих чотирьох знаків цілком достатньо для дванадцяти відділів Санкт-Петербурга, оскільки вони можуть бути організовані в більш ніж тридцяти різних сузір’ях, таким чином: