були змушені вдатися до німців, щоб сісти на свою кавалерію. Росія завжди прагнула залучити іноземців до свого флоту; спочатку венеціанці, голландці та німці, у пізній період англійці, а в південних морях — греки. Але ці іноземці, природно, піднялися до керівників і лідерів, як вони завжди роблять, коли служать з росіянами; виявилося неможливим утримати їх біля штурвала чи щогли, де вони були ще більш необхідні, ніж на вищих посадах. Жалюгідна оплата російського моряка, яка не набагато перевищує зарплату солдата, сувора дисципліна, якій він піддається, презирство іноземців до нижчого класу росіян і, як наслідок, їхнє небажання служити їм на рівних умовах, ось обставини, які роблять змішання іноземних і російських моряків майже неможливим. Оскільки росіяни стали моряками не через національний вплив обставин або з власної волі, а за наказом господаря, не залишалося нічого іншого, як вибирати кандидатів для морської служби, як вони робили для сухопутної служби, з пастухів і землеробів внутрішніх справ. З 30 000 матросів, які нині служать у російському флоті, принаймні 24 000 виросли на плузі та лопаті, але 2000 або щонайбільше 3000 пройшли будь-яке навчання на Чорному морі або рибальство в Північному та Білому морях і на великих річках країни.
Крім невмілої служби російського військового корабля, яка є необхідним наслідком щойно згаданих обставин, вся нестача торговельного флоту є дуже несприятливою для флоту. Торговельний морський піхотинець - це корпус резерву для військової служби; її національна гвардія або йоменство. Англія, Данія, Північна Америка та майже всі морські країни мали важливий торговельний флот, який міг не лише забезпечувати їх досвідченими моряками, але й військовими кораблями, оснащуючи їх зброєю та видаючи каперські грамоти. Військово-морська торгівля Росії майже цілком пасивна. Якби порахувати разом усі російські судна у всіх російських гаванях, то їх точно не вистачило б тисячі. Таким чином, під час війни Росія могла розраховувати лише на кораблі, побудовані спеціально для пм-позиції; і в той час як армія оточена до надлишку дуже ефективними козаками та іншими легкими військами, морських козаків, каперів, зовсім не вистачає. З усіх цих обставин явно неправильно протиставляти просту кількість російських лінійних кораблів і фрегатів іншим націям, коли мова йде про відносну силу. У цьому відношенні Росія стоїть у такому ж відношенні до Данії, Франції та Іспанії, як ці держави до Англії, а Англія знову до Північної Америки, яка у морській війні була б грізною для своїх ворогів завдяки своєму величезному торговому флоту, а аж ніяк не через кількість своїх військових кораблів.