Російський флот, сформований цілком за англійським і голландським зразком, не має нічого національного характеру. Технічні терміни, отже, голландські або англійські, оскільки армійські німецькі. Сухопутникам усе на борту російських суден здається ідеальним і в найкращому порядку; навіть для тих, хто бачив їх так само, як Кроуфорд, здається, що багато чого заслуговує похвали, але вчені в цих питаннях знаходять чимало дорікань, і багато міркувань спонукають їх недооцінювати російський флот і легковажніше ставитися до його могутності. По-перше, росіяни не моряки, а, як висловлюються англійці, звичайні сухопутники. У цьому відношенні вони прямо проти англійців, данців, голландців, греків та інших морських держав, які віддають перевагу морській службі будь-якій іншій. З усіх народів, що населяють сучасну Росію, один знайомий або звик до моря. Справжні росіяни, ті, хто в серці країни, не мають нічого спільного з морем, мешканці узбережжя всюди колоністи та чужинці. Навіть з морського населення мало хто знайомий з океаном. Лети в Курляндії та Лівонії завжди боялися «юре» (море); південні татари завжди були пастухами, здобуваючи чужі продукти від іноземних морських народів, а козаки ніколи не виходили, за винятком проміжків часу, з внутрішніх районів країни, щоб здійснювати хижацькі походи на море. Єдиним винятком є фіни та естонці, які вважаються хорошими моряками; їхня довга берегова лінія, численні озера та архіпелаги, що дозволяє багато практики. Тому фінляндці дуже численні в російському флоті.
Через нестачу місцевих моряків росіяни були змушені звертатися до іноземців у моряки, оскільки французи, які були поганими вершниками,
AVliy, важко сказати. У Росії є деревина для будівництва кораблів, є торговельний флот, який може потребувати захисту, а також узбережжя на Балтиці, яке є менш важливим для Росії; і все ж Пруссія не має жодного військового корабля. В дусі війни вона повинна дозволити собі тихо відрізати себе від моря, тоді як Росія мала військово-морські сили, щойно вона володіла футом землі на березі моря.