За кількістю кораблів і знарядь, які вони перевозили, цей флот довгий час був найефективнішим на Балтиці, і, справді, подвоював, ніж будь-яка інша сила там, як у зброї, так і у спорядженні. Німецькі держави, володіння яких межують з Балтикою, — Пруссія, Мекменбург і Гольштейн — не мають там флоту.
Шведський флот складається з 100 військових суден; з них десять лінійних бойових кораблів і 13 фрегатів з флотом близько 300 шлюпів і канонерських човнів. Флот охоронців Звуку, данців, народу острова і корабля, наразі складається з 30 великих суден, — серед яких 6 лінійних кораблів і 6 фрегатів — і 70 канонерських човнів. Якщо оцінювати військово-морські сили на Балтиці за лінійними кораблями, то російських 26, і тільки 16 неросійських. Тепер російські кораблі мають захищати берегову лінію в 300 німецьких миль. До часів Олександра вони мали тільки 170 верст, до Катерини 120 верст, за часів Петра Великого не більше 100, а до цього, т. е. е., 150 років тому вони не володіли жодним футом узбережжя. Англійці значною мірою сприяли цьому збільшенню військово-морської могутності Росії як на Півночі, так і на Півдні. Знищення датського флоту в Копенгагені англійцями було подією, якій росіяни могли радіти так само розумно, як у битві під Наварино.