У столиці України я якось проходив повз ворота, крізь які, хитаючись, пробивався натовп людей обох статей, і всі були п'яні, як могли бути. Коли я стояв, дивлячись на них, і хитав головою, один із задніх, у такому самому стані, як і решта, підійшов до мене й, знявши капелюха, сказав: «П’яний, сер, увесь п’яний!» — сказав він; «це свято; forgive them, sir — pray forgive them; pray, sir, don't be angry — forgive us! Бог дав нам свято". Від нього не можна було позбутися, поки я не подав йому руку і не пообіцяв пробачити те, що я, як іноземець, не мав права карати. Іншим разом я бачив, як в іншому місті п'яний чоловік на площі зняв капелюха перед губернатором, упав навколішки і, схопивши сановника за руку, вигукнув: "Ах, я п'яний, ваше благородіє"; це свято, але я вас прошу, щоб мене побили; I have drunk too much, indeed; Прошу вас, ваша ясновельможність, покарайте мене!» Губернатор також не міг позбутися свого єдиного прохача, доки не оголосив йому догани.
Але досить про ці грубіші речі; Звернемося радше до незліченного натовпу блискучої екіпіровки, що заповнює вулиці, їдучи, поспішаючи, летячи до суду, на поцілунки, до церкви та до Катшелі. Так, Катшелі, бо на Великодньому тижні воно повертається знову з усім своїм кружлянням, крутінням, розгойдуванням і тріском горіхів. Крижаних гір і саней більше немає, а на їхнє місце приходять апельсини і лід!
Насправді, судячи з величезної кількості апельсинів, які можна побачити на великодніх ятках, можна було б подумати, що сад Ілесперидів лежить прямо перед воротами Петербурга, або що вони росли по всій Росії, як берези та сосни. Звідки їх усе продають за такою розумною ціною, я так само мало знаю, як купується все шампанське, яке п’ють у Росії так вільно, наче ця провінція довгий час була частиною Російської імперії. Але певна пригода, що в Росії, аж до самих кордонів Сибіру, всі місця, де проводяться ярмарки на Великдень, здаються завалені апельсинами та лимонами.
Південь забезпечується Одесою і Таганрогом, але північ і центральну Росію через північні порти. Золоті вантажі, як правило, висаджуються в Лібаві або Ревелі наприкінці лютого або в березні, і транспортуються з Санкт-Петербурга аж на південь до Івяркофі, де мандрівні торговці проголошують піраміди з апельсинів і лимонів, нагромаджені на їхніх головах?, справжнім петербурзьким продуктом.