Санкт-Петербург: Театри, маскаради, Великдень, острови, Кронштадт та флот

Видовище в чин-ч надзвичайно незвичайне. Вони розташовують усі страви довгими рядами протягом усього chm'ch, залишаючи між рядами достатньо місця, щоб священики могли пройти, доки їх кількість не змусить вишикуватися в ряди поза церквою, і навіть добре обійти. Величезні хліби дивної форми, які називаються КуУтше, вежі з білого сиру, в які вплетено не знаю скільки різнокольорових листочків прянощів, перші прикрашені квітами, а другі мають палаючу сокиру на вершині, купи червоних фарбованих яєць, шматочки цукру, горщики з медом, тарілки з консервованими фруктами, усе це розмальоване, освітлені, різнокольорові, дивного вигляду страви, зібрані в такій кількості, мають такий дивний ефект, що навряд чи можна припустити, що важливі церемонії нарешті закінчаться дитячою грою; не можна не дивитися в обличчя шановних ласощів і білослухих отців, щоб побачити, чи не діти в масках, які нарешті скинуть свою маску та посеред усіх своїх квітів і фруктів закінчать танцем на честь Флори та Помони. Однак не потрібно довго спостерігати за ними, щоб переконатися, що ці добрі діти-люди досить серйозні у своїх справах. Коли священик просувається вперед, кроплячи праворуч і ліворуч і виголошуючи благословення, а його слуга продовжує співати, люди натискаються все ближче й ближче, хрестячись і пильно спостерігаючи, щоб їхні квіти та їжа отримали належну частку очисної води. То тут, то там лунає «Батюшка», «сдес мой пашка». (Дорогий батьку, у моєму пасхальному блюді немає нічого.) Задихані від поспіху підбігають інші, і, розв’язуючи тканину, на якій лежить їхній посуд, благають священика, який, як правило, має добрий характер, щоб підкоритися.