собор. Священики починають месу, яку Джангуїдл^^ виконує або слухає, поки раптом, опівночі, вся сцена не змінюється. Золоті двері «Іконостасу» (середні двері живописної стіни, що відокремлює Святая Святих від решти церкви) розчиняються, і лунає пісня: «Христос воскрес! Christohs vosskress ills mortvui!" (Chiist воскрес, Христос воскрес із мертвих!) У ту ж мить завершено освітлення церкви, не тільки лампи та велика люстра, але й незліченна кількість конусів у руках пастви, які досі трималися незасвітленими. Поки головний корпус священиків все ще співає " Christohs vosskress", зніміть ковдру з тілом, двоє інших у своєму найбагатшому вбранні проходять через церкву з кадильницями в руках, повторюючи радісні слова, і зупиняючись перед святинею кожного святого, щоб розмахнути кадилом і зробити свої коліновичення, а також перед кожною групою відданих, щоб дати своє благословення. Громада потискає руки та цілує всіх, з ким у них найвіддаленіші стосунки. «Christohs vosskross», — каже вітаючий друг, і «Voyst venno vosskress?» (Чи справді він воскрес?) відповідає. Здається, що це останнє речення буквально нагадує те, що було сказано дві тисячі років тому учнями, які поспішали до порожньої гробниці Христа, і в найжвавіший спосіб показує перед нашими очима подив і хвилювання перших християн, які передали його нам. Спів священиків тим часом продовжується. Вони також обіймають один одного; єпископ, митрополит або будь-який священик найвищого рангу, який може бути присутнім, став тепер перед іконостасом і дарує кожному члену пастви, який наближається до нього, своє благословення та поцілунок зі словами «Христос воскресс». Храми освітлені як ззовні, так і всередині, і всі дзвони в місті дзвонять одночасно. У Петербурзі багато вулиць і громадські будівлі освітлені; ракета за ракетою мчить по небу, і гарматний гуркіт уривок, серед усіх незліченних беУ і голосів, що перегукуються з усіх боків широкої Неви.
Серед усього цього галасу навколо церкви проходить процесія на чолі зі священиками, у яких усі мають огорожі та смолоскипи, а потім близько третьої години ранку відбувається остання церемонія, освячення їжі. Багаті, які мають під рукою засоби освячення, не вважають за потрібне нести свою їжу до церкви, і, крім того, вони іноді цілком задоволені видами освячення, які дарує хороший кухар, але бідні не можуть насолоджуватися своїм пасхальним сніданком, доки його не освятить священик; — можливо, вони передчувають, як погано сидіти на ослабленому довгим голодуванням животі.