Канал, по якому плавають балки, взимку обігрівається паровими трубами, щоб вода ніколи не замерзала. Цілий рік працює жадібна пилка, знищуючи те, що в лісах Мордвини та Вятки було плодом століть; і незліченна кількість дощок, яким судилося стрибати під ногами красунь Санкт-Петербурга, які люблять танці, доки червоне світло на шпилях Санкт-Петербурга не сповістить про їх кінець в одному з численних пожеж міста.
Цукровий завод нікому не показують, тому що величезне споживання цукру містером Бертом є результатом використання якогось замінника бичачої крові для очищення цукру, і природа цього замінника є таємницею. Благочестиві сумніви росіян були доведені до такого екстравагантного рівня, що вони відмовилися від вживання цукру під час постів через невелику кількість тваринних речовин, які використовувалися при рафінуванні. Під час постів на столі ніколи не можна побачити цукор, крім того, що має печатку Bearth, тому що для його виготовлення не використовується заборонений сік тварин. Таким чином, він використовується по всій Росії, в південних степах і в безплідних районах Обі та Іртиша, де він досягає неймовірної ціни.
Найбільше бавовнопрядильне підприємство в місті кілька років тому побудував барон Штігліц. Його приводить у дію величезний англійський паровий двигун потужністю 110 кінських сил, найбільший у своєму роді на сході Європи, і він повинен дати людям зі Східної Європи та Азії, які юрмляться до Петербурга, дивовижне уявлення про винахідницький геній англійців і про сміливість людського духу. Нехай будь-хто на мить подумає про 110 коней, що працюють, з їхніми 440 стомленими ногами, цокання батогами, стукіт і брязкіт збруї, затримку дихання під час ревіння й лайки, а потім прийде й захопиться грандіозним і простим рухом парової машини, м’яким, легким, безшумним рухом її вимазаних маслом гігантських рук. Машина стоїть у великому залі з чавунними балюстрадами та сходами навколо, з яких можна на дозвіллі милуватися чудовою грою м’язів могутньої залізної людини.