Blu42 Media

Санкт-Петербург: Зимовий палац, Гостинний двір, торгівля, слуги та побут

сторінка 121/740

З армії набирається величезна кількість слуг. Ці бідолахи, коли їх звільняють після двадцяти чи двадцяти п’яти років служби, зазвичай забули за цей час будь-яке механічне мистецтво, за допомогою якого вони могли жити, втратили своїх стосунків через смерть і своїх колишніх господарів, служивши солдатами, бо служба імператору звільняє їх від усього іншого. З іншого боку, будучи дентшуками (слугами) багатьох офіцерів, вони навчилися підкорятися захопленню і, отже, природно шукають роботу, щоб доглядати за неодруженими джентльменами, або як носильники, посильні чи сторожі в державних установах. З останньою метою їм, як правило, віддають перевагу перед усіма іншими, тому їх масово зустрічають у всіх лікарнях, будинках для бідних, театрах, на біржах і в школах як швейцарів, офіціантів тощо в їхніх старих поношених уніформах і з цілим рядом медалей і хрестів на грудях. Якщо будь-який господар бажає істоти, яка не має абсолютно ніякої власної волі, яка готова присвятити всі свої сили розуму й тіла служінню йому, яка є поступливою, покірною й достатньо терплячою, щоб зносити всі його примхи й почуття гумору, навіть його гнів і несправедливість, без будь-яких хвилювань; Одним словом, якщо хтось бажає самого ідеалу слуги, який буде нести свого господаря, так би мовити, на своїх руках, проходити за нього вогонь і воду без нарікань, хто ні спить, ні прокидається без дозволу, не їсть і не п’є, але за наказом, який не дає іншої відповіді та не має інших думок, після отримання будь-якого

Згідно зі статистичними даними, таких супутніх спиртних напоїв у Петербурзі не менше 85 тисяч.

можливий наказ чи доручення, але «слуху» (підкоряюсь), нехай зараз же візьме російського дентшука, який, витримавши вогняне випробування двадцятилітньої служби російського солдата і навчившись податливості в незліченних покараннях, знайде найтяжче місце м’яким і легким. Неможливо, щоб той, хто любить правити, міг знайти більш м’яку подушку, на яку можна було б спертися, ніж такий дентшук — такий добрий, такий покірливий, такий невтомлений, такий уважний і покірливий, яким ніколи не може бути інша людина, якщо ми не зможемо позбутися нашого вірного пса і вдихнути його відданий дух у розмовну, живу людську форму.