Петербуржці відносять використання дзеркала до високого рівня розкоші. Про будинки та їхні колосальні вікна, які роблять їх схожими на кришталеві палаци, згадувалося раніше. У садових павільйонах іноді ціла стіна складається з дупки, за якою сидять дами, як багато Принцес-Снігурок у казці. У приватних будинках голі стіни так само вкриті величезними дзеркалами замість картин, як у нас: на кожному кроці представлені картини, якими багато хто найбільше захоплюється, — картини їхніх власних людей. Більша частина, точніше всі ці скла, походять з імператорської мануфактури, яка також є мануфактурою для різання та видування скла. Він розташований \Nith його великі додаткові будинки та села для робітників, що належать до нього, в околицях Олександро-Невського монастиря. У магазинах фабрики є магазини дзеркал різної величини, які навряд чи можна зустріти в іншому місці; серед них, не як щось незвичайне, а як окуляри для звичайного продажу, приблизно вісім футів завширшки, п’ятнадцять футів завдовжки та півтора дюйма завдовжки. Венера і Діана зі своєю свитою, якби не чисті струмки і гладкі озера Греції, могли б позаздрити петербурзьким красуням. Однак сам виробник, а також його виробництво
19 на неї слід дивитися більше як на предмет розкоші, ніж як на дійну корову, якою мала б бути мануфактура, оскільки серед цих гігантських слабких місць трапляється стільки невдач, що прибуток від них може бути невеликим. Ймовірно, більше можна отримати від менших предметів, таких як дуже цікаві скляні яйця, які використовуються як пасхальні подарунки, та «Наргіли» (вази з водою), якими східний куритель любить охолоджувати дим свого тютюну. З них перси іноді купують на суму від 50 000 рублів і більше. Ці тендітні вироби доводиться (до речі) транспортувати по землі від п’яти до шести середини (німецьких) миль, що не могло статися де-небудь, як тільки в транспортолюбній Росії.
Цех різання скла чи не найбільший у світі; є не менше трьох сотень робітників, зайнятих у цій скрипкій, дряпаючій, роздавлюючій, тріскаючій, розбиваючій, огидній праці. Якщо тортури, яким піддаються вуха робітників протягом цілого дня, не призводять до повної гармонії, то пісня після закінчення їхньої роботи повинна бути божественною насолодою. Досить дивно, що ця мануфактура має вирізнятися не стільки тонкістю й точністю різання, скільки сміливістю й спритністю, з якою виконуються виливки у великих масштабах. Тут багато працюють для російських церков, в яких балюстради і рами зі скла дуже популярні.
Зі мною пов'язаний такий анекдот про винахідливість росіянина.