Раніше всі вироби іноземного мистецтва чи винаходу імпортувалися; у наступні роки надзвичайна спритність росіян нижчого класу та дуже помірна ціна його послуг спонукали до заснування багатьох російських мануфактур, які уряд намагався захистити багатьма суворими заборонними заходами проти іноземних виробництв. Ці нові галузі діяльності не належать до роботи іноземців, які осіли в Росії, і їм прихильно ставився уряд, частково з великої землі, а частково з безпосереднього впливу корони.
Землевласники, таким чином, звернули до відповідальності свій великий невикористаний грошовий капітал — і кріпаків, і заснували мануфактури на власній землі під управлінням своїх власних рабів. Багато галузей промисловості набули такого поширення в селах великих землевласників, що багато хуторів, які просто вирощували зерно, були перетворені на великі мануфактури. Деякі селяни, не задовольняючись лише роботою на мануфактурі свого пана, продовжують прясти, ткати, молоти та пресувати за власний рахунок і, таким чином, виросли у людей власності. Не самотні в цьому відношенні відомі ковальські села родини Шеремтьєвих, де деякі селяни-ремісники стали мільйонерами. Усі ярмарки та базари внутрішньої Росії завалені папером, залізними виробами, чашками, чайниками тощо. Демидових, Яковслевих, Карпцових, тик. Вироби, однак, нижчі за посередність за якістю, хоча за зовнішнім виглядом, зокрема там, де потрібна демонстрація та позолота, вони є близькими імітаціями іноземної роботи. Ті, хто розбирається в цих статтях, знають ці європейські виробники відразу за їх правдоподібним зовнішнім виглядом у поєднанні з їх цілковитою вартістю.
меншість в істотних моментах. З іншого боку, їх імітація східної майстерності надзвичайно хороша у своєму роді.