Не слід припускати, що будинки в Санкт-Петей-сбурзі взагалі мають вигляд школи чи лікарні; навпаки, їхня просторість і пишність надають їм радше вигляду палаців. «Воспитательный дом» з дворами, садами і додатковими будівлями займає територію в 30 000 квадратних тонн недалеко від Фонтанки, а отже, в найкращій частині міста. Головна будівля складається з колишніх палаців князя Бобринського та графа Расуїновського. Їх було придбано для закладу, але було зведено кілька додаткових будівель, і тепер можна сказати, що все утворює невеликий власний район.
Установа, де позичаються гроші під заставу, установа, яка майже в кожному континентальному штаті знаходиться в руках уряду, понад 28 англійських акрів.
«Восплтательный дом» Санкт-Петербурга набагато прекрасніше московського. Діти отримують кращу освіту, а тому їх легше забезпечити. Проте смертність набагато більша, ніж у Москві, частково через злидні селянства навколо Петербурга. Москва лежить в центрі найбільш енергійної частини російського населення, серед якої легше знайти хороших здорових нянь і людей, схильних добре ставитися до довірених їм дітей. Навколо Петербурга основна частина селянства була інгерійської раси; вони та їхні будинки надзвичайно жалюгідні, а населення настільки мало, що в середньому не перевищує 70 квадратних миль для всього уряду Санкт-Петербурга. З дітей, принесених у дім, одна чверть помирає протягом перших шести тижнів біля грудей годувальниці; а з висланих до селян більше половини вмирає протягом шести років, так що наприкінці цього часу залишається в живих ледве третина дітей, привезених до закладу. За звичайним ходом природи, якби вони залишалися біля грудей своїх матерів, більше половини цих дітей були б живі наприкінці шостого року. Частково цю смертність слід пояснити величезними відстанями, які доводиться нести дітей. Насправді багато з них майже мертві, коли прибувають. Не тільки Петербург і його найближчі околиці, але половина Росії посилає своє надлишкове дитяче населення до цього закладу, а друга половина чинить так само з Москвою. У 1836 році, в один і той же день, прибула дитина з Кишенева в Бессарабії, а інша з Тобольська в Сибіру, віддалених значно більше ніж за тисячу миль. Скільки бідолашних немовлят можуть не загинути в таких подорожах, не долетівши до Воскресного дому.