Тоном: «Тепер, сер, я до ваших послуг. Ставте мені запитання, які забажаєте, а потім ми підемо й побачимо все, що ви бажаєте побачити». І після цього він почав, ходячи вгору та вниз по кімнаті, інформувати мене про історію, стан і статистику величезної установи.
Vospitatehioi Dom, або Будинок освіти, у Санкт-Петербурзі, є більш пізнім, ніж московський, від якого він був лише залежною філією, коли її заснувала Катерина в 1770 році. Нова установа спочатку була дуже обмеженою, містячи в 1790 році не більше 300 дітей. З початком нинішнього століття ця кількість зросла з дивовижною швидкістю, оскільки в 1837 році не менше 25 600 підростаючого покоління перебували під керівництвом цієї колосальної установи. Кількість дітей, які привозяться щорічно, постійно зростає. У 1829 році їх число перевищувало 3000, з 1830 по 1833 рік воно було між 4000 і 5000, а з 1834 по 1837 рік - між 5000 і 7000.
До прийому дітей не додається жодних умов; усі прийняті, і досі уряд надавав максимальну допомогу для зростаючих потреб лікарні. Початковий дар Катерини був незначним у порівнянні з нинішнім багатством закладу, який збагачувався подарунками від приватних осіб і великими дарунками від Олександра, Павла та Миколи, доки він не став одним із найбагатших землевласників у Росії, не кажучи вже про кілька десятків мільйонів, виданих під заставу. Олександр, крім того, подарував лікарні монополію на картки та доходи Ломбардії; Завдяки постійним припливам і припливам, які відбуваються в петербурзьких гаманцях, Ломбард стає дуже важливим місцем. Таким чином, так чи інакше, річний дохід Лікарні для підшуканих не менше 600-700 мільйонів рублів, або приблизно вдвічі більше національного доходу Пруссії. Річні витрати закладу оцінюються в 5 200 000 рублів, а в 1837 році споруди, які тоді будували для його розміщення, передбачалося обійтися в два ільйони. Серед іншого, будувалася охайна церква, на яку передбачалося витратити 600 тис. руб.
У самому Петербурзі є головні будівлі, де зазвичай тримають дітей протягом перших шести тижнів, після чого їх відправляють няньчити серед селян, в обхід близько 130 верст. Приблизно в шість років їх забирають у прийомних батьків, і дівчаток повертають на навчання в Петербург, а хлопчиків відправляють у філіал в Гатшину.