Ніде не можна побачити більш чудових зразків цих ваз, ніж тут: справді, вся імператорська резиденція виблискує дорогоцінним камінням, колонами з яшми, карнизами з порфіру, фігурами з лазуриту та іншими чудесами копальні.
Біля цих показних творів сучасного мистецтва знаходяться сусідні шафи, наповнені трофеями, привезеними російськими антикварами з могил Криму. Це одна з найцікавіших колекцій, які можна побачити будь-де; і ми повинні захоплюватися провидінням російського уряду і дивуватися щастю, що зберегло так багато дорогих реліквій такого далекого періоду. З давніх часів незліченні могили греків Тавру та корінних жителів Кавказу та Сибіру були об’єктами старанного дослідження. Аларики, гуни, татари й козаки нинішнього часу пограбували їх і переплавили знайдені там скарби. Більша частина курганів і могилок Південної Росії давно вже зарита в зайці і розвідана, як шахти; Значна торгівля велася і продовжується зі знайденими там скарбами. Все, що пильність уряду могла врятувати від неісторичних купців і грабіжників, було збережено в Ермітажі. Значною мірою збереглися могили Керча в гирлі Босфору Таврійського, а також місця поховання Мітрідата та його наступників, царів Босфору. Найвибагливіші предмети — це лаврові вінки з чистого дукатного золота. Багато з них цілком досконалі, жодної гілочки чи листочка не бракує. Ці квіти прикрашали чола переможців витонченіше, ніж наші ордени та зірки. Голова, яку прикрашали стародавні, була набагато більше первинним осередком великих справ, ніж груди, прикрашені нами. Пов'язана голова була набагато мальовничішим об'єктом, ніж пальто, вкрите зірками. Жодному художнику ніколи не спало на думку помістити gloria святого чи мученика на грудях; ні, промені повинні милувати і випромінювати від трону духу. Наш холодний клімат і наш щільно прилягаючий одяг, можливо, сприяли цій зміні, оскільки неможливо було розмістити прикрасу на грудях у складках грецької чи римської драпіровки.
Після залів із золотими лавровими вінками та камеями Ітахана ми знову повертаємося до інших магічних творів кольорів; більша частина якого раніше належала Мальмезону. Коли імператор Олександр перебував у Парижі в 1814 році, він відвідав розлучену дружину Наполеона, яка розповіла йому про малість майна, що залишилося в неї, і про ненадійність володіння ним. Її імператорський чоловік поклав до її ніг стільки здобичі німецьких та ітаганських галерей, що вона боялася, що коли всі будуть затребувані їхніми законними власниками, Уттль залишиться їй. Олександр купив усі скарби Мальмезона і збагатив ними Ермітаж, звідки їх не так легко повернути. Частина купівельних грошей повернулася до Росії, до молодого Тендсона Жозефіни.