Палац А.Н.Ішкова набагато частіше заселений нинішньою імператорською родиною, ніж Таврійський палац. Перший стоїть далі великий проспект в районі Фонтанки і замикає блискучу низку палаців на цій вулиці. Його спочатку збудувала Езабет і подарувала графу Расумовському, потім двічі купила Катерина і двічі віддала принцу Потемленду; тепер це улюблена резиденція імператора, гарно збудована, але не має особливого історичного інтересу. Тут постійно проживає частина двору; тут також імператор проводить більшу кількість своїх рад, приймає послів тощо; отже, кабінет міністрів у Санкт-Петербурзі можна назвати кабінетом Аннішкофа, так як кабінет у Лондоні називають кабінетом Св. Якова, а кабінет у Парижі — кабінетом Тюїльрі.
Безжальне полум'я 1837 року, що знищило весь чудовий інтер'єр Зимового палацу; Білий зал і зал Святого Георгія, ХаУ генералів, з його 400 портретами маршалів, адміралів і генералів; апартаменти імператриці з усім їх дорогим вмістом, працею тисяч рук; чудові малахітові вази, чудові камінні труби та стовпи з яшми; докладна розповідь про палац, яким він був раніше, представляє невеликий інтерес.
Ті, хто бачив Зимовий палац до пожежі, навряд чи без смутку будуть думати про величезну масу багатств і промисловості, пожираних жадібним полум'ям. Питання в тому, чи з часу спалення Персепоги стільки й таких дорогоцінних витворів людського мистецтва та праці зникли в дим протягом шести годин. Славне й процвітаюче правління, розкішні двори Єлизавети та Катерини та вишукані двори Олександра та Миколи протягом майже століття накопичували ці скарби. Вплив цієї однієї пожежі на промисловість Петербурга був і повинен бути великим. Щоб відновити втрачене, знадобляться мільйони. Можна сказати, що на попелищі Зимового палацу виникли багатства багатьох сімей і багато нових галузей промисловості. Пожежа становить епоху в історії міста. Від нього багато сімей походять звання та дипломи, свій підйом і процвітання; багато також їх ганьба і падіння.