Палац будувався з надзвичайною швидкістю, до його завершення на ньому щодня працювало п'ять тисяч чоловік. Щоб стіни швидше висохли, розжарювали великі залізні пластини, які на час кріпили до стін. Тим не менш, маси каменю та вапна не висохли так швидко, і дуже скоро після смерті імператора палац був покинутий як зовсім непридатний для проживання. Хоча його було повністю відремонтовано, з тих пір у ньому ніколи не жили, а використовували для інших цілей. Витрати на будівництво склали не менше 18 000 000 рублів. Витративши на це достатньо часу, це легко можна було б зробити за шість мільйонів. Зали і простори замку великі і схожі на лабіринти. Розкішні мармурові кам'яні сходи ведуть на перший поверх, а також вестибюлі та кор-
На відміну від цього старого літнього палацу, звичайна резиденція імператора називається Зимовим палацом, так як зникнення «Літнього палацу» не має сенсу.
Ридори вимощені красивими видами мармуру. Настили салонів брали з Таврійського палацу, бо нових не дочекалися. З тих пір вони були відновлені на своїх старих місцях. Кімнати, де було вбито Павла, опечатані та замуровані. Росіяни зазвичай роблять це з кімнатою, в якій знаходяться їхні батьки. Вони відчувають певний страх перед ними і ніколи не входять у них добровільно. Імператор Олександр ніколи в них не заходив. Нинішній імператор, який не боявся ні московської холери, ні бунту в Петербурзі, ні кинджала у Варшаві, але скрізь показує сміливе обличчя, переглядав їх кілька разів. Ці кімнати, які легко впізнати ззовні по темних і запорошених вікнах, знаходяться на другому поверсі. Апартаменти красуні Лапучін знаходяться прямо там, на першому поверсі. Нині в них живе сторож замку. Сходи, які вели з них вниз, відламані. Під час правління Олександра замок настільки занепав, що коли Микола наказав його відновити, лише вивезення бруду та сміття коштувало 62 000 рублів. Значний інтерес викликають розписні стелі. В одному зображено відродження Мальтійського ордену. Рутенія, прекрасна діва, з рисами Павла, сидить на горі. Біля неї могутній орел. Слава, що летить з півдня в жаху, сповіщає про несправедливість, заподіяну їй у Середземному морі, і благає могутнього орла прихистити її під своє крило. Вдалині видно острів, якому загрожують хвилі та ворожий флот. В іншому залі зібрані всі боги Греції, чиї різні фізіономії нагадують особи двору того часу. Архітектор, чий гаманець чимало нажився на будівництві замку, з'являється серед них як літаючий Мермі. Коли Пол, який був чудовим каламбуром і дуже добре знав, що всі гроші, які він платив, не були замінені на камінь і дерево, змусив показати йому різні обличчя, він прямо впізнав обличчя Мермі і, сміючись, сказав своїм придворним: «Ах! voila I'architecte, qui vole»