Санкт-Петербург: Зимовий палац, Гостинний двір, торгівля, слуги та побут

Англійці поділяють єдиних іноземців у Санкт-Петербурзі, які дотримуються винятково власної громади та створюють свого роду державу в державі або принаймні намагаються це зробити. На їхній церкві на Неві є напис «Каплиця англійського фактора»», і те саме вибито на всіх їхніх молитовниках. Ця фабрика не найменш цікава з усіх поселень, які ця чудова нація розкидала по всій земній кулі. Незважаючи на невелику чисельність (близько 800 душ), вона надзвичайно багата, а за кредитом, владою та багатством, можливо, така ж важлива, як поселення з 20 000 осіб будь-якої іншої нації. Багато англійців пішли на російську службу і, здається, справляються з нею надзвичайно добре. «Коли я відвідав їхню церкву, я нарахував двадцять російських еполетів на молодих англійських офіцерах». Далі, далі, — сказав голос позаду мене, коли я стояв біля входу, дивлячись на маленьку громаду й оцінюючи їх кількість. Це був елегантний, але серйозний і суворий джентльмен, який звернув мою увагу на правила, підвішені на стовпі, які забороняли стояти в проходах, а потім Одного разу, коли імператор Миколай відвідав цю церкву і зупинився біля входу, до нього також звернулися: «Подалі, подалі!» ваша величність", і показують на місце. Над усім зібранням панувала надзвичайна тиша, яка є не менш важливою частиною публічного богослужіння і, безсумнівно, більше сприяє побожності, ніж спів чи будь-які інші вправи. Але не все це було однаково приємним чи повчальним. Англійське єпископське служіння, безумовно, піддається значним реформам і вдосконаленням. Дуже монотонний, хоча й не неприємний спів (вони ніколи не викликають такого крику, як у багатьох німецьких зборах) займає більшу частину часу. Проповідь коротка, манера виголошувати її без красномовства чи запалу. До того ж петербурзький проповідник спирав голову то на праву, то на ліву руку, а то на обидві разом, що в кав'ярні виглядало б непристойно, а на амвоні і з боку проповідника було в вищій мірі непристойно і образливо. Англійський клерк, який сидить під кафедрою, постійно повторює певні слова проповідника в такій манері підмайстра, і таким носовим і сурмлячим тоном, що справді важко належним чином утримати в полі зору всю серйозність події і не надто схвилюватись від самого комічного ефекту. Дивно також і нижче гідності проповідника так часто залишати своє місце під час молитов і з’являтися то тут, то там, то біля вівтаря, то за своїм столом.