Сміливе положення всієї статуї в повітрі вимагало деяких особливих заходів, щоб зберегти центр ваги. Тому товщина бронзи спереду дуже незначна, лише кілька ліній, але ззаду вона збільшується до кількох дюймів: 10 000 фунтів ваги заліза також відлито в задній частині та хвості коня — терпимий апломб! В першу чергу виною тому весна коня, екіпаж вершника, його добре підібраний старовинний російський костюм. Але поводження зі скелястим постаментом жахливе; і тут дія художника зовсім незрозуміла. Цей дивовижний тонкий блок, який, можливо, був відірваний Потопом від шведських гір, був вибитий у болоті Санкт-Петербурга цілим шматком, 45 футів завдовжки, 30 заввишки та 25 завширшки. Рідко коли титани були настільки покірними, щоб розпушити таку чудову масу з первозданної скелі та залишити її в околицях імперського міста. Натяк зрозумів лише наполовину. Вулкан сам його відіслав,
Нептун ніс його на своїх кришталевих хвилях, а Юпітер викрив його своєю блискавкою, — його сліди ще виднілися на поверхні. Насправді він запропонував найблагородніший п’єдестал для статуї Петра Великого: їм варто було навіть повагатися, щоб видалити плями та мох, які насадила на ньому Флора. Але, далеко від цього дотримання, зубило було налаштовано на роботу після блискавки. Вони засуджували й критикували, оберталися й шкрябали, аж поки камінь не став настільки м’яким, що сталося те саме, що трапилося з дитиною з його подряпаним Хоном у байці Геєрта — він розламався надвоє. Дві частини були з’єднані разом, і тепер це виглядає так само неприродно, як імітація каменів, яку ми бачимо на сцені. Можливо, знадобилася певна робота над бровою каменю, щоб зробити опору для коня; але певно, що це не було зроблено з належною обережністю, і вартість блоку постраждала втричі, позбавивши його третини свого розміру. Зараз він має лише 14 футів заввишки, 20 завширшки та 35 футів завдовжки. «Найдивовижнішим є те, що вони почали руйнувати його лише після того, як з неймовірною працею привезли сюди всю масу й побудували для цього корабель і дорогу!