Коли ми розглядаємо список російських пам’яток, то не мало вражає, що набагато більше було піднесено до видатних суб’єктів, ніж до самих імператорів. Всупереч практиці римських імператорів і багатьох стародавніх і сучасних князів, російські імператори за життя виявили велику несхильність до спорудження пам'ятників на свою честь і, залишаючись на задньому плані, висували своїх підданих. Єдиний монарх, який досі був удостоєний статуй, це Петро Перший. Навіть горда і марнославна Катерина не має меморіалу на свою честь ні в столиці, ні в інших місцях. Більша частина російських пам'яток відноситься до трьох визначних епох їхньої історії; до періоду піднесення Романових і скидання польського ярма; (їм присвячені меморіали Мініна, Пошарського та деяких інших;) до часів Петра Великого та зменшення шведської влади; і до часу боротьби з французькою революцією і Наполеоном, точніше проти всієї Західної Європи, до якої належать піраміди Борадіно, Богині Перемоги, у Ризі, Олександрівська колона та статуї ряду генералів.
У газетах і книгах про подорожі Скелі Петра й Олександрового Стовпа так багато написано, що, незважаючи на їхні розміри, вони можуть бути буквально поховані під вантажем уже надісланих похвал і звинувачень, але кожен знаходить у них щось нове, щоб хвалити чи дорікати. Серед дрібних заперечень перше, що потрібно зробити, це напис «Петро Прімо, Катерина Секунда», або російською, так само коротко, «Петраму Первому, Катерина Втовая^ Він висічений на двох довгих сторонах скелі. Нам, здавалося, безумовно, правильне місце було б попереду, бо кожна річ повинна мати свій напис помітно на лобі. Ми не вказуємо на наміри Величезний натяк, що міститься в протиставленні «першого» і «другого», легко зрозуміти, коли ми маємо на увазі, що Катерина завжди вважала себе виконавицею того, що почав Петро його як суддю, богиню, щоб визнати та винагородити заслуги. Але про це легше забути, ніж про погане ставлення, яке зазнала скеля, на якій стоїть статуя. Ідея вершника, що піднімається на скелю, обабіч якої круті урвища загрожують знищенням, і уособлення liim у момент, коли він досяг
Пристрасть до пам'ятників повністю запанувала росіянам. Досліджуючи їхню історію, було виявлено низку видатних подій, які вважалися гідними пам'ятників. Свідками є піраміди на полі битви при Борадіно, колона в І'ултаві, богиня перемоги, у БігЮ за 1813 рік, статуї Трійця Послярського та міста Мініна в Москві, а також кілька пам'ятників у Зарському склу та деяких інших місцях.