Санкт-Петербург: Зимовий палац, Гостинний двір, торгівля, слуги та побут

Годувальниці займають в Росії визначне становище, таке ж або майже таке ж, як і в усіх кавказьких народів, серед яких жінка залишається часто на все життя, подругою і порадницею свого вихованця, і де в дворянському чи княжому домі обов’язково є цілий хор няньок, як дорослих, так і молодших дітей, а також господаря та господині. родина. До тих пір, поки вона залишається в домі, годувальниця завжди є об’єктом поважної поваги всіх її сусідів; її підлещують і балують з усіх боків, і оскільки все робиться для того, щоб догодити їй заради дитини, вона рідко не може виявити дуже примхливу, сміливу, чуйну та особливо ситу людину. Довірена найдорожчим скарбом матері, годувальниця супроводжує свою даму всюди: і в церкву, і на набережну, і в будуар, і в карету. Оскільки ці годувальниці — селянки, які не залишили звичаїв у своїх домівках, але чиї місця вимагають певного багатства вбрання, національне жіноче вбрання видно в них у його найповнішому пишноті, як чоловіче вбрання візників. Російські годувальниці зустрічаються на прогулянках у багатих золотих парчах і високих какошниках з фальшивих і справжніх перлів на головах; радісний погляд, червоні щоки цих яскравих павичів, сміливість і впевненість їхньої поведінки одразу пояснюють зв’язок, у якому вони стоять. Через довгий час після закінчення терміну служби вони отримують щедро подарунки від родини, яка прихильно поширюється також на прийомних дітей. Щось марновірства змішано з цією добротою, як і майже в усіх звичаях росіян, бо вони приписують годувальниці та її дітям усілякі таємничі впливи на пращу.