Яким би сумним не був факт цього величезного зловживання спиртними напоями в Росії, однак, як було зазначено раніше, безсумнівно, що злі наслідки не такі яскраво образливі, як це було б для будь-якого іншого народу. Можливо, загальним законом природи є те, що будь-яке зловживання, де воно зазвичай переважає, не повинно завдавати шкоди відповідно до його сили, оскільки всі отрути несуть із собою певну протиотруту, а людську природу в її найвідчайдушнішому стані ще належить врятувати від повного знищення. Таким чином, деспотизм менше розбещує людей в Росії, ніж це було б у вільній країні, тому що створено безліч засобів для уникнення зла. Кріпацтво в Росії не є наполовину таким гнітючим, як воно було б для людей, які перейшли від стану свободи до стану рабства; бо народ розвиває велику пружність духу, свободу від опіки та життєрадісність серед свого приниження, і знайшов безліч полегшень, на які народ, незвиклий до рабства, не звернеться. Будь-яка інша нація в узах російського деспотизму та кріпосництва, серед якої були подібні шахрайство та обман, яка була закована в таку темряву невігластва та забобонів і настільки занурена в чуттєву надмірність, була б найогиднішим і нестерпнішим народом на лиці землі. Росіяни, навпаки, з усіма своїми недоліками і стражданнями, дуже стерпно приємні, веселі і задоволені. Їхня шахрайство навряд чи виявляє в них зло, своє рабство вони зносять з такою ж легкістю, як Атлас ніс вагу земної кулі, і зі своїх бочок з бренді вони ковтають найглибші напої навіть з витонченістю. Хвороба в інакше здоровому тілі проявляється найвиразнішими симптомами, тоді як у повністю зіпсованій системі зло ковзатиме по всіх частинах тіла, не доходячи до вибуху, тому що одне зло бореться з іншим і протидіє йому; тому на Русі ті багатоманітні нечисті не видно, як в інших країнах. Усе це завуальовано темною атмосферою, крізь яку не можна чітко розрізнити правильне й неправильне. Кожна річ скомпрометована, згладжена OA^er; жодна хвороба не приводиться в сильний стан або змушена до відчутного одкровення. У нас хлопці на вулиці кричать навздогін п’яному чоловікові, закидають його брудом і грубими назвами, що одразу викликає хвилювання. Такого в Росії ніколи не буває, і незнайомець міг би за відсутності п’яних сварок і галасу зробити висновок, що вони тверезі люди, доки він не помітить, що причиною його помилки є відсутність усякої уваги до факту. На своє невелике здивування він побачить двох, трьох чи чотирьох людей, які, очевидно, повністю володіють своїм розумом, ідуть разом; раптом уся група хитатиметься й хитатиметься, і той чи інший вимірятиме свою довжину в болоті, де він лежить непоміченим, хіба що братом чи поліцейським.
Санкт-Петербург: Панорама, вулиці, архітектура та вуличне життя
сторінка 98/740