Тисячі щодня входять до міста, не знаючи, чи стануть вони завтра кухарями чи теслями, мулярами чи музикантами, чи, скинувши свій сільський одяг, візьмуть ліврею лакея чи кафтан купця. На всі їхні бажання готують «Апраксин руйнок» і «Чукін двір». Ні, якби самоїд із Сибіру чи гурон із Америки зайшов голий у ці руїни, він міг би залишити їх знову через кілька хвилин, забезпечений усіма речами, які можна уявити, щоб спорядити його як цивілізованого росіянина; бо як погано звучить назва вошевой руинок^, якою в Петербурзі зазвичай дають ці ринки, і яку я не буду тут перекладати своїм читачам, щоб вони не виникли несправедливого упередження проти цього місця, все ж було б великою помилкою вважати, що тут виставлено на продаж лише те, що було старе та обшарпане.
Ці два ринки займають ділянку землі площею близько 1500 квадратних футів, отже, займаючи площу трохи більше двох мільйонів квадратних футів. Усе так щільно вкрите кіосками та будками, що між ними не залишилося нічого, крім вузьких доріжок; і якщо припустити, що кожна будка, включаючи частину смуги перед нею, займатиме 500 квадратних футів, що, безумовно, є дуже великою надбавкою, з цього випливатиме, що на двох базарах має бути майже 5000 кабінок, наметів і кіосків. Вони самі по собі утворюють місто. Верхівки будок часто виступають і стикаються з тими, що розташовані навпроти, роблячи провулки між ними такими ж темними, як провулки єврейських кварталів у деяких наших старих німецьких містах, або як вулиці багатьох східних міст у наш час. Крізь вузькі брами ви переходите з жвавої Садової вулиці в цей похмурий натовп, де марно можна було б шукати добре одягнену людину; де всі «чорні люди», всі бородаті, покриті хутром і абсолютно неєвропейські.
Під воротами підвішені великі світильники та кричущі зображення святих, і вони знову з’являються на кожному розі, коли ви йдете провулками ринку. То тут, то там ви потрапляєте на відкритий простір у v/hu- маленька каплиця була зведена, і так весело обладнана, ви уявляєте, що китайська пагода служила за модель. Все це, однак, недостатньо, щоб задовольнити благочестя росіян, які часто будують a дерев'яна перегородка між двома протилежними кабінками, для зручності підвішування додаткових лампадок і святих. Поруч із каплицею рідко буває та інша будівля, яка, поряд з каплицею, є для росіянина найнеобхіднішою, а саме кабачка або коньячна лавка, яка часто дуже розкішно прикрашена, і де постійно можна мати спиртні напої, пиво та квас.