Навіть не враховуючи селян, які продають харчі, в гостинному дворі Петербурга і в його підлеглих будівлях зібралося, мабуть, не менше 10 000 купців і торговців різного ступеня. Лише небагато з цих людей мають свої господарські заклади поблизу ринку, але всі мають потребу вгамувати голод протягом дня, і тому можна легко уявити, що купа послужливих торговців приєдналася до закладу лише для зручності торговців. Серед вулиць і провулків бааара постійно кружляють роздрібні торговці чаєм із великими димлячими мідними урнами; продавці квасу; разом з торговцями хлібом ковбаси, сир тощо.; і всі ці люди отримують постійне підбадьорення від вічно голодних kupsni. Турботливий вигляд так само мало можна побачити на цьому ринку, як чути бурчання; бо росіянин рідко дає кімнату турботі чи меланхолії, і ще рідше висловлює скаргу. Насправді він не має нагоди; бо в цій зростаючій країні Слава Богу! (Дякую Богу!) будь товар настільки поганим, торгівля все одно продовжується. В інших країнах купець покладається на якість свого товару для звичаю; російський спекулянт, я твердо переконаний, розраховує, що чим гірші його товари, тим швидше його клієнти захочуть оновити свої запаси.
Росіянин за своєю природою істота легковажна, аж ніяк не схильна до роздумів. Рідко побачиш купця гостинного двору, зайнятого писаннями чи розрахунками. Якщо він не зайнятий клієнтом або зайнятий намаганнями залучити його, ви здебільшого побачите, що він розгулює, грає або жартує зі своїми братами-торговцями. У гарну погоду улюблена гра — шашки; а для більшої зручності картате поле часто малюють на столах чи лавках, що стоять перед їхніми кабінками. Вони нетерпляче стискають голови разом, розглядають положення фігур із виглядом знавців, роблять ставку на одного гравця чи іншого і, здається, повністю поглинені грою, доки не з’являється покупець, коли група миттєво розпадається, і кожен намагається, нескінченними поклонами та запевненнями, здобути для своєї крамниці честь за звичаєм чужинця. Взимку вони часто гріються в просторих переходах базару, грають у футбол, або юрмляться біля димлячого самовара і попивають повні банки гарячого чаю. Іноді вони розважаються своїми солов'ями та іншими співочими птахами, яких у них завжди дуже багато; а іноді — ну, іноді вони неквапливо складають свої кафтани навколо себе, простягають руки й уриваються — позіхають; але вони ніколи не нехтують час від часу ступати перед своїм болотом або святим і, побожно нахиляючись тілом, молитися liim за успіх у торгівлі.