Російські печі - це, по-своєму, найповніше, що тільки можна уявити. Вони побудовані з глазурованих плиток, і такі численні проходи, висхідні та низхідні, що перед тим, як випромінюване вогнем тепло потрапить у димохід, йому часто потрібно пройти відстань у сто футів. Величезна маса каменю, з якої складається піч, прогріється ще довго; але, нагрівшись, він зберігає тепло цілий день. Чи не єдина деревина, яка використовується в Петербурзі як паливо, - це деревина берези. Його найдешевше в околицях, і його вуглинки довговічніші, ніж у сосни чи ялиці. Отже, вугілля для російської печі має найбільше значення, оскільки саме від вугілля, а не від (кульгавого, очікується, що піч буде отримувати тепло. Поки дрова продовжують палати, незважаючи на те, що (можливо, було поставлено достатню кількість), піч ніколи не прогрівається повністю; лише тоді, коли за допомогою їткая (невеликої тарілки праскою) прохід від печі до димоходу був герметично закритий, так що тепло починає відчутно відчуватися в кімнаті. Російські пічники надзвичайно спритні у всіх дрібницях свого заняття. Язики й лопати їм невідомі. Єдиний їхній інструмент — довга залізна кочерга з гачком на кінці. Цим вони продовжують розбурхувати вогненну масу, розбивають вугілля та тягнуть вперед уламки деревини, які ще горять, щоб, піддаючи їх потоку повітря, прискорити їх перетворення. У кожному великому домі є принаймні один слуга, винятковим обов’язком якого є доглядати за печами, збирати й готувати необхідне паливо. Для того, щоб вранці в сім'ї було тепле приміщення, щоб випити каву, необхідно, щоб піч-капник почав працювати рано вночі. в. загалом, напередодні ввечері він складає купу полін у кожній печі, щоб дрова добре висохли, а потім підпалює їх рано вранці. Печі зазвичай відкриваються довгими проходами, які, таким чином, обігріваються так само ефективно, як і самі кімнати.
Санкт-Петербург: Панорама, вулиці, архітектура та вуличне життя
сторінка 65/740