При двадцятиградусному морозі мало знайдеться пітерських мам, які дозволять своїм дітям вийти на свіже повітря. Дами виїжджають за кордон тільки в тісних вагонах, у яких кожен отвір закритий хутряними клаптиками. У цю пору є сім’ї, які проводять тижні, жодного разу не скуштувавши ковтка свіжого повітря, і, нарешті, коли холод досягає крайньої межі, на вулицях можна побачити нікого, крім найбідніших класів, якщо це не іноземці, бізнесмени чи офіцери. Що стосується останнього, то паради та встановлення гвардії ніколи не перериваються жодним ступенем холоду, і хоча мороз досить сильний, щоб покалічити оленя, генералів і полковників гвардії можна побачити у своїх блискучих мундирах, які так спритно та так само байдуже пересуваються вітряною Адміралтейською площею, наче вони гуляють у бальній залі. Навколо них не повинно бути видно жодної частинки плаща; не треба чути жодної скарги. Присутність імператора забороняє і те, і інше, тому що він без вагань наражається на вітер, сніг, град і дощ, і очікує від своїх офіцерів такого ж ігнорування негоди пори року.
Санкт-Петербург: Панорама, вулиці, архітектура та вуличне життя
сторінка 64/740