Будь-які зміни відбуваються лише тоді, коли застуда стає надзвичайно сильною. Коли стовпчик термометра стоїть на позначці —20°, кожна людина нашорошує вуха і стає уважним спостерігачем за його підйомами та падіннями. При — 23° чи 24° міліція приводиться в бойову готовність, і офіцери вдень і вночі ходять, щоб не спали вартові й бушники. Якщо хтось буде виявлений, що киває головою на свій пост, його буде суворо покарано, оскільки сон у такий час є вірним переходом від життя до смерті. О — 25" всі театри закриваються, оскільки тоді вважається неможливим вжити необхідних заходів безпеки для акторів на сцені, кучерів і слуг, які чекають на вулиці. Пішоходи, які в інший час були досить неквапливими у своїх рухах, тепер бігають вулицями, ніби вони поспішають на якусь місію життя чи смерті, а сани мчать у tempo celeratissimo над вулицею. скрип снігу не знаю чому, але 20°
У цій роботі під термометром Реомюра завжди слід розуміти еталон, за допомогою якого вимірюється температура. Eiich градус Реомюра еквівалентний 2i° Фаренгейта холоду в Санкт-Петербурзі значать набагато більше, ніж у Німеччині, і супроводжуються більш шкідливими наслідками. На вулицях не видно облич, бо кожна людина накинула хутра на голову й мало що залишила відкритим. Кожен неспокійний за свій ніс і свої вуха; і оскільки замерзанню цих бажаних додатків до божественного людського обличчя не передує жодне неприємне відчуття, яке б попереджало потерпілого про небезпеку, йому достатньо подумати, якщо він хоче зберегти свої кінцівки в порядку. «Батьку, батькові, твій ніс!» один чоловік буде кричати іншому, коли він проходить повз нього, або навіть зупинятиметься і прикладатиме жменю снігу до обличчя незнайомця, і намагатиметься, жваво потираючи виступ носа, відновити призупинений кровообіг. Це вітання, до яких люди звикли, і оскільки ніхто не помічає того факту, коли його власний ніс набуває небезпечного крейдяного відтінку, звичай наказує всім, хто виходить на вулицю, свого роду взаємне спостереження за носами один одного, звичай, за яким багато тисяч цих цінних органів щорічно рятуються з лап російського Борея. Очі людини в цю пору також коштують йому неприємностей, тому що вони час від часу замерзають. У таких випадках прийнято постукати в першу хату, яка потрапить, і попросити дозволу зайняти місце на кілька хвилин біля печі. Це послуга, у якій ніколи не відмовляють, і незнайомець рідко не може визнати це під час свого від’їзду, зронивши вдячну сльозу на гостинній підлозі.