Санкт-Петербург: Панорама, вулиці, архітектура та вуличне життя

Ніде вуличне життя Петербурга не проявляється так добре, як на Невському проспекті. Ця чудова вулиця тягнеться від Олександро-Невського монастиря до Адміралтейства на чотири версти. До кінця вона злегка вигинається, але на більшій частині своєї довжини ідеально пряма. Він перетинає всі кільця міста; передмістя бідних, показні регіони торгівлі та розкішні квартали аристократії. Прогулянка по всій довжині цієї вулиці, мабуть, така ж цікава, як і будь-яка інша, яку можна зробити в Петербурзі. Починаючи з крайнього краю, де монастир і цвинтар нагадують нам про смерть і самотність, ми спочатку приходимо до низеньких дерев'яних будиночків, які ведуть нас до скоторинку, де навколо спиртних крамів можна побачити зграї галасливих співаючих російських селян, представляючи картину, не дивну, яку можна щодня бачити в селах внутрішніх районів. Трохи далі будинки виглядають краще; деякі навіть кам'яні та можуть похвалитися додатковим поверхом; будинки громадських розваг описані краще, а магазини та склади видно подібними до невеликих провінційних міст. Далі йдуть деякі ринки та журнали для продажу непрацездатних меблів і старого одягу, які, провівши свою молодість на службі в центральних кварталах, у старості віддані на милість передмістям. Хати, за старовинною російською модою, пофарбовані в жовто-червоний колір, і кожен чоловік, якого ми зустрічаємо, демонструє бороду поважної довжини і ще довший каптан. Трохи далі, і ми бачимо кількох ізвощиків, які випадково заблукали так далеко від своїх центральних місць; подекуди можна побачити поголене підборіддя й пальто з ластівчиним хвостиком, і то тут, то там будинок набуває щось на зразок величності й пишноти. Під’їхавши до згаданого повороту, здалеку видно величезний позолочений шпиль Адміралтейства, який, мабуть, ширяє над туманом. Ми переходимо міст, і починаємо відчувати, що ми в могутньому місті. Особняки підіймаються до трьох, а то й до чотирьох поверхів, написи на будинках стають більшими та численнішими, карети та чотири — частішають, і раз у раз повз проноситься колихаючий шлейф штабного офіцера. Нарешті ми підходимо до Фонтанського каналу, переходимо через Анішкофів міст, і палац графа Б. одразу сповіщає, що ми потрапили в аристократичний квартал столиці. Від цього мосту до Адміралтейства — те, що можна назвати фешенебельною частиною проспекту, і в міру просування суєта й натовп стають все більшими й більшими. Вагони-чотири на кожному кроці; генерали та князі пробиваються ліктями крізь натовп; розкішні магазини, імператорські палаци, собори та церкви всіх різних регіонів і сект Санкт-Петербурга.