Злидні, які виникають після повені, неможливо описати. Усі досі говорять про страждання та лиха, які принесла місту катастрофа 17 листопада 1824 року. Того дня сталася найбільша повінь, про яку збереглися записи, і на кожній вулиці досі позначено висоту, до якої піднялася річка. Вода піднялася досить тихо, як це зазвичай буває під час повеней у Санкт-Петербурзі, де немає жодних дамб, які можна пробити. Підштовхувана шаленим західним вітром, вода продовжувала підніматися все вище й вище, текла вулицями, підіймала з землі всі вози й спорядження, кидалася могутніми катарактами крізь вікна й у підвали й піднімалася величезними стовпами із загальної каналізації. На Васильєвському острові та на петербурзькому боці страждання було найбільше, особливо на останньому острові, де багато бідняків поселили в багатоквартирних будинках не надто міцної конструкції. Частину дерев'яних будинків підняли з землі і? продовжували плавати з усіма своїми мешканцями в них і не розпадаючись на частини. Спорядження було покинуто на вулицях, а коні, не в змозі звільнитися від упряжі, жалюгідно потонули, а їхні господарі шукали безпечного місця на більш високому місці. Дерева на площах були такі ж переповнені людьми, як ніколи раніше не були горобцями. Вода все одно піднімалася і ближче до вечора досягла такої висоти, що можна було побоюватися, що стоми відірвуть військових від причалів і заженуть їх між будинками. Лихо було ще більш руйнівним, оскільки воно настільки безшумно обрушилося на місто, що ніхто не міг уявити, що небезпека є такою великою, якою вона була насправді. Найгірші наслідки були ті, які були оперовані невидимими. Багато будинків впало лише наступного дня, коли річка вже повернулася у звичне русло; але з тих, що залишилися стояти, минуло задовго до того, як волога могла вийти. Хвороба стала загальною, і смертоносні епідемії продовжували лютувати в деяких районах протягом багатьох тижнів після цього.
Ніч була жахлива. Рівень води продовжував підніматися до самого вечора, і якби вони продовжували це робити, здавалося, що в безпросвітній темряві не було б жодного шансу врятуватися. Тисячі сімей, члени яких були розлучені, провели ніч у болісній тривозі.