Пил влітку нестерпний, як і в більшості російських міст, і через ті ж причини: величезну ширину вулиць і величезні, відкриті, немощені площі або місця, яких повсюдно багато, залишаючи вітер здійснювати свою силу безконтрольно. Якщо в деяких наших тісно забудованих європейських містах брак відкритих просторів сприймається як зло, то російські міста, і зокрема Санкт-Петербург, можна сказати, що впали в іншу крайність. Непотрібний простір, відведений для їхніх вулиць, робить майже неможливим їх освітлення вночі або створення тіні вдень. Влітку лампи не потрібні, опівночі на вулицях майже так само світло, як у Лондоні опівдні, і довгі дні, які переважають половину року, можливо, частково є причиною недосконалого способу освітлення вулиць протягом довгих зимових ночей. Маленькі масляні лампи, які потім запалюються, достатньо великі, щоб їх було видно самі по собі, але не дозволяли бачити інші об’єкти. Вони розміщені з боків вулиці, звідки їх промені ледве досягають центру. Вони розсіюють світло лише на відстань приблизно чотирьох кроків, а якщо їх спостерігати з більш віддаленої точки, виглядають лише як маленькі зірочки. Широкі довгі вулиці в ясну ніч виглядають досить гарно з подвійними рядами маленьких зірок, але вони служать більше для прикраси, ніж для користі. На Невському проспекті справді немає недоліку в освітленні, магазини здебільшого чудово освітлені, але на деяких вулицях не вистачає навіть мерехтливих масляних ліхтарів, і в такому районі бідний мандрівник вдячний за маленьке світло, яке може вийти з якоїсь громадської вітальні, віконниці якої милосердно залишені незачиненими.
Незважаючи на цю похмуру темряву, вулиці не потрібні в житті, хоча часто не без позитивної небезпеки пішохід може ризикувати з одного боку на інший. Сани кожну мить вириваються з безвісті і знову так само стрімко занурюються в непроглядний морок. Величезні тіні, здається, переслідують один одного по снігу, безперервний крик водіїв, «Padye^ padye! beregissa r служить їм взаємним попередженням. Майстерність і уважність цих водіїв справді заслуговують великої похвали; адже аварії, зрештою, трапляються рідко. Тихий характер росіян демонструє велика рідкість вбивств і насильницьких актів під час цих дій. Не те щоб анекдотів бракувало про пройдисвітів, бутшників і платників; але вже однієї темряви вистачає, щоб вигадувати всілякі історії, і я вірю, що якби місто з 500 000 італійців або навіть Лондон або Париж залишилися в петербурзьких довгих ночах. Невідомості, на дев'ятий день буде знайдено стільки дірявих стін і стільки вбитих і поранених людей на вулицях, що місто виглядало б так, ніби його окупував іноземний ворог після битви.