Санкт-Петербург: Панорама, вулиці, архітектура та вуличне життя

Серед греко-російських церков Смольний жіночий монастир виділяється смаком свого оздоблення. Він був закінчений близько року тому і може служити чужинцям зразком сучасного російського стилю церковної архітектури. Вона більш простора, ніж російські церкви в цілому, і її п'ять куполів розташовані в гармонійному співвідношенні один з одним. Вони пофарбовані в синій колір, посипані золотими зірочками. Висока, розкішна, чудово оформлена залізна решітка — чиї поручні, або, радше, стовпи, обвиті вінками з листя винограду та квітів, у залізних виробах — оточує подвір’я монастиря; а над ним хвилюються ошатні Хрч і липи. Розташований на пологому піднесенні на кутку землі, навколо якого Нева вигинається на захід, цей монастир з його таємничим резервом і привабливими кольорами, в які він одягнений, нагадує чарівний палац арабських ночей. Зі східного передмістя Петербурга і з вулиці Санді, що веде прямо до нього версти завдовжки, монастир видно далеко й близько; і з усіх кінців світу православні віруючі схиляються і хрестяться, дивлячись на його куполи. Будівля Tnis призначена для освіти та навчання молодих дівчат шляхетного та громадянського походження, з яких не менше 500 виховується коштом уряду, а 300 власним коштом. Церква монастиря, яка відкрита для публіки як місце поклоніння, має щось надзвичайно приємне у своєму стилі оздоблення; можна побачити лише два кольори: золотий каркас декоративних предметів і білий імітаційний мармур, добре полірований, який покриває всі стіни, колони та арки. Декілька галерей, які підсвічуються у високі святкові дні, проходять, як гірлянди, навколо внутрішньої частини купола. Не менше двадцяти чотирьох печей гігантських розмірів розкидано по церкві, яку вони тримають при температурі кабінету, і вітають усіх, хто входить, з правдивою християнською теплотою. Ці печі побудовані як каплиці, так що спочатку їх приймають за церковні прикраси. Росіяни люблять пишність і пишноту в своїх церквах; у цьому балюстради, що оточують іконостас, зроблені з найтоншого скла, двері утворені золотими колонами, переплетеними та переплетеними з виноградної лози та колосками з різьбленого та позолоченого дерева. Картини цього іконостасу всі нові, написані учнями петербурзької академії. Обличчя апостолів і святих, Мадонни і Спасителя на староруських картинах мають усі добре відомі візантійські чи індійські фізіономії на хустці святої Вероніки зі збірки Буассера; маленькі, довго розрізані очі, темний колір обличчя, надмірно худі щоки, маленький рот, тонкі губи, тонкі локони, мізерна борідка; ніс надзвичайно гострий і загострений, майже зникаючий у корені між очима, а голова дуже кругла. У нових картинах російської школи вони скопіювали національну фізіономію, яку ми бачили в російських купців; повні червоні щоки, довга борода, світле і рясне волосся, великі блакитні очі і притуплений ніс. Чудово, що є у російського духовенства periTiitted це відхилення від старих моделей; нові, однак, дуже мало поважаються людьми, які шанують тільки старих, запорошених і темних святих, і так само мало схильні приймати зрозумілі їм обличчя, як і слухати богослужіння мовою, яку вони можуть зрозуміти, тому що старий слов'янський діалект, який продовжує використовуватися, для них незрозумілий. Імператриця Марія, засновниця і благодійниця монастиря, має простий пам'ятник у церкві, присвяченій її честі Пресвятої Богородиці.