Серед священних посудин нам показали деякі, точені з дерева та слонової кістки, роботи Петра Великого. Незрозуміло, як цей невтомлений чоловік міг керувати великою імперією в усіх її деталях, засновувати мануфактури, будувати міста, копати канали, організовувати армію, флот, безліч державних установ, засновувати школи, академії, університети, театри, а також знаходити час, щоб зробити ці хрести, канделябри та чаші з чорного дерева та слонової кістки, а також завершити й відполірувати кожну деталь будь-якого німця. гільдія визнала б його шедевром. Щоб показати, з яким надзвичайним мистецтвом закінчені ці постановки, ми можемо згадати, що центр одного з цих хрестів прикрашений круглою гіркою зі слонової кістки, на якій барельєфом вирізано розп’яття з скорботними жінками внизу. Безліч променів виходить із цієї гірки, як із сонця, кожен промінь перетворений у чорне дерево, на орнаментування якого, з усіма видами різьблення, мабуть, було витрачено величезну кількість праці. Неможливо стримати подиву перед цим обдарованим і на престолі Протеєм, і брехня, яка стоїть біля його могили, хто б він не міг, побажає миру його праху, а також благословення та процвітання всьому доброму, що вийшло від нього. Великий Боже! Хто б не хотів, щоб Петро міг зі своєї могили кинути погляд на квітуче місто, яке він з такою невимовною працею і труднощами заснував серед боліт Неви. Але життя таке коротке, що людина рідко може насолодитися плодами того, що вона відкрила, посадила або створила. Можливо, пророчий дух Петра передбачив, що тут буде; але тут, якщо колись, реальність повинна була перевершити всі очікування.
Санкт-Петербург: Панорама, вулиці, архітектура та вуличне життя
сторінка 111/740