Серед фельдмаршальських жезлів є палички принца Екмейля, а серед ключів, підвішених до всіх стовпів, — ключі від міст Гамбурга, Лейпцига, Дрездена, Реймса, Бреди, Утрехта та багатьох інших німецьких, французьких і нідерландських міст, перед воротами яких колись сурмили в російську сурму.
Після Касанської церкви найцікавіша церква Петра і Павла у фортеці. Він був побудований італійським архітектором, за Петра I, і стоїть майже в центрі міста, навпроти Зимового палацу. Його загострена струнка вежа, точно схожа на вежу Адміралтейства, здіймається як щогла на 340 футів у висоту; протягом останніх 150 футів вежа настільки маленька й тонка, що на неї треба підніматися, як на сосну. Одного разу, коли металевий янгол на вершині захотів трохи відремонтувати, один сміливий робітник досяг вершини таким чином: з останньої галереї вежі він вбив гак настільки високо, наскільки міг дотягнутися до драбини, перекинув через нього мотузку й потягся за неї нагору; потім він постукав у другий гачок, який він також закріпив за допомогою своєї мотузки, і так досяг вершини. На позолоту цієї тонкої вежі, яку видно з усіх кінців Петербурга як золоту голку, що ширяє в повітрі, особливо коли, як це часто буває, нижня частина вкрита туманом, уже розщедрили 10 000 дукатів.