Щоб заповнити сцену, однак, ви повинні зловити кілька найбільших задниць, найдовших бородатих, найбрудніших і найвеличніших старих турків, яких будь-якою ціною можна було отримати в Османській імперії; забезпечте їх люльками, тримайте їх палити цілий день на дерев’яних сценах або платформах приблизно в двох футах від землі, скрізь біля урізу води або вгору головними вулицями, у крамницях базару, який є одним із «проходів»{14} або аркад, які вже описано; подивіться, щоб на них не було капців, нічого, крім міцних вовняних шлейфів, їхнє спорядження було залишено на землі, шалеві тюрбани (один або два були зеленими, для справжнього нащадка Пророка), розвіяні хутряні пальта та яскраві пояси, в які мають бути встромлені посріблені піхви ятагани та прикрашені дамаські пістолети; не дозволяйте їм рухатися більше, ніж очі, або виражати будь-які емоції при вигляді будь-чого, крім англійської леді; тоді зберіть галасливий натовп греків у фесках у мішкуватих синіх бриджах, ошатних піджаках, поясах і багатих жилетах, — вишукано вдягнених вірмен — проникливих євреїв, із блискучими очима — егерів де Венсен, зуавів, британських стрільців, віванд’єрів, саперів і шахтарів, нубійських рабів, погоничів верблюдів, комісарів. і Моряків, і спрямуй їх потоками навколо маленьких острівців, на яких димлять турки, і ти заселиш це місце.
Слід помітити, що жінки в цьому описі не згадуються, але дітей аж ніяк не хотілося — навпаки, їх було багато, особливо в грецькому кварталі, і час від часу можна було побачити, як пересувається оберемок одягу в жовтих шкіряних чоботях, покритих зверху шматком білої полотна, у якому ви повинні вірити, що це жінка, не молода і не вродлива. Пси, такі великі, дикі, безхвості, волохаті й дивовижної форми, що Вомбвелл міг би заробити на них цілий статок, якби їм допоміг будь-який розумний зоологічний номенклатор, нишпорили вздовж берега й йшли мілководдям, у якому стояли бики й буйволи, французькі пароплави й транспорти з триколором, а також гребні човни, повні війська, що прямували до Земля — самотній англійський пароплав із червоним прапором, що стоїть на якорі в бухті — і грецькі полаки з їхніми гарними білими вітрилами й кріпленням, що летять униз протоками, які тут мають ширину близько трьох з половиною миль, так що села на багатих пагорбах Малої Азії добре видно, — треба додати, і тоді картина буде цілком повною.