Поразка росіян

Пройшовши ліворуч від кінноти, я здобув схил пагорба саме тоді, коли великий загін французьких військ увінчав його на подвійному пасі, розгорнувся й одразу ж кинувся вниз до акведуку, де сильна колона росіян, захищена сильним вогнем артилерії на гребні хребта, зміцнювала свою позицію проти виснажених французів. Цей новий полк, атакуючи їх з надзвичайною завзятістю з флангу, буквально змітав росіян, як мух у акведук, або котив їх стрімголов з його крутих берегів; і в ту ж мить французька батарея праворуч від мене, яка належала, як мені здається, імператорській гвардії, вдарилася по розбитому натовпу виноградом і розірвала їх на атоми. Ця колона була, так би мовити, головою другої атаки на лінії, і, вириваючись крізь летючу масу, ще одна частина російської піхоти з вирівняними багнетами знову з великою стійкістю просувалася до акведуку. Наскільки сягало око праворуч, кашкети й сірі кітелі марширували до позиції союзників, або відділялися від далеких резервів, які то тут, то там виднілися, ховаючись серед пагорбів. Коли французька батарея відкрилася, російська батарея була виділена, щоб відповісти на неї та відбити їхній вогонь; але {320} наші хоробрі союзники сприйняли їхні удари з великою відвагою та холоднокровністю, і ні на хвилину не відволікалися від своєї справи — розібратися з піхотною колоною, голова якої була повністю розбита на шматки за дві хвилини. Тоді офіцери зупинили його і марно намагалися їх розгорнути — колона, коливаючись і звиваючись, як велика змія, почала розповзатися від дальнього кінця, як віяло, і відступати в тил. Черговий грім винограду, і вони відступають рівниною.