«Васп» і «Даймонд» підготувалися до дій і пришвартувалися, щоб командувати підходом до гавані з боку суші. О четвертій годині сер Колін Кемпбелл і його штаб піднялися на висоту до табору Стрілецьких. Було яскраве місячне світло. Глибоке блакитне небо, що виблискувало зірками, де-не-де вкраплювалося легкими ворсистими хмарками сніжної білизни, що повільно проносилися по гірських скелях або затьмарювали своїми тінями яри й долини, як маси піхоти на марші. Біля нас майже не було чутно жодного звуку, за винятком довгих проміжків часу монотонного крику вартових: «Номер один, і все гаразд» або дзвонів, що били години на борту кораблів; але артилерія та безперервні залпи мушкетів з фронту свідчили, що французи та росіяни скористалися місячним світлом, щоб продовжити змагання. Гуркіт важких мінометів, що двічі чи тричі щохвилини гуркотів над вухами, свідчив про смертельні дії, які наші союзники застосовували проти міста ранкової краси.
Ззаду, навколо глибоких долин і на велетенських скелях до моря, все було тихо. Люди за траншеєю, що захищала нашу позицію від Балаклави до узбережжя, ледве шепотіли й майже загубилися з поля зору, але місячне світло грало на довгих рядах яскравих стволів і блискучих багнетів, які ніби поповнювали темні контури брустуру, під яким англійці, французи й турки лежали в готовності до ворога. Гармати в редутах і земляних батареях були підготовлені до миттєвої несення служби. Усі батареї були повністю укомплектовані, і, якби ворог наступив у той час, його зустріли б напрочуд тепло. Мене розбудили до четвертої години ранку, але, будучи досить недовірливим щодо сповіщень, я задовольнився тим, що вбрався й осідлав коней. Обстріл із Севастополя став настільки сильним, що луна лунала так, наче там дійсно був конфлікт, і я вийшов на висоту. Півтори години тривожного чування принесли світанок. Усі очі вдивлялися крізь дивну суміш світла, утворену променями сонця, що сходить, і променями його супутника, що швидко спадає, щоб виявити колони ворога, але їх не було видно. Коли зійшло сонце, на вершинах пагорбів на сході з’явилися вічні козацькі ведети, кожна постать різко й чорно вирізнялася на сяючому тлі. Біля Камари було помічено кількох росіян, але було очевидно, що до нападу не готувалися, і сер Колін Кемпбелл наказав людям повернутися до своїх наметів.
Проте події дня довели, що шпигун приніс надійну розвідку. Росіяни повернулися на висоту над долиною Балаклави ліворуч від Чорної та знову зайняли пагорби та яри навколо Камари та Чоргуна силою.{217}