Оскільки російські пароплави були цілими, незважаючи на зусилля французької батареї на початку доріг біля Інкермана зачепити їх, було вирішено наступного дня після падіння міста побудувати батарею на руїнах форту Пола, в межах 700 ярдів від північного берега, під яким вони сховалися. Пароплави стояли трьома нерегулярними лініями на схід від форту Кетрін, де глибокі струмки у високих скелях давали їм якийсь притулок від вогню французів. З часів битви під Інкерманом вони завдали союзникам великої шкоди й шкоди. Був знаменитий Володимир, з двома великими воронками і витонченим корпусом кліпера; Elbœuf, пароплав, який минулого року зробив знаменитий ривок у Чорне море через весь наш флот і спалив кілька турецьких суден поблизу Гераклеї, так само як Володимир був помічений в Одеській гавані в липні місяці 1854 року; був Громоносец, який викликав таке роздратування з Докярд Крік; Херсонес, Одеса; і було ще троє з важкими і мені невідомими іменами, які так спокійно пливли на воді, наче з кожної батареї не дивилися нетерпільні очі, щоб навести на них рушницю. Кілька дуже містких верфей і гребних човнів також були закріплені в цих струмках або підвішені пароплавами.
Вранці 11 числа, близько години після півночі, над табором вирувала надзвичайно сильна буря. Вітер дув з такою люттю, що хатину, в якій я писав, гойдав туди-сюди, водночас наповнюючи її дрібним пилом. Пожежі в Севастополі, роздмухувані вітром, швидко поширювалися, і відблиски палаючого міста освітлювали весь звід неба на північний захід. О 2 годині ночі буря посилилася, і пішов сильний дощ; найяскравіші полум'я блискавок стріляли над плато й освітлювали табір; гуркіт грому був настільки коротким і вражаючим, що нагадував, хоча й перевищував за шумом, голос гармати. Дощ дещо зменшив інтенсивність вогню в Севастополі, але його полум'я та полум'я блискавки іноді змагалися за переможність. У небі справді точилася велика битва, і її грім глумився, щоб зневажити нашу найсильнішу канонаду. За все своє життя я ніколи не чув і не бачив нічого схожого на проливний дощ, який падав о 4 годині. Він{369} бив по даху з шумом, наче від катаракти: це була справжня водяна свердловина. Блискавка нарешті послабшала, а пориви стали менш сильними. О 9.45 смерч знову пройшов над табором — град, буря та дощ. Земля була перетворена на масу бруду.