[26] Сер В. Кодрінгтон, який діяв з великою відвагою в «Алмі» і який зарекомендував себе дуже обережним і чудовим бригадним генералом і завзятим генералом дивізії, заперечував у той час у листі, який потрапив до моєї уваги, що він взагалі був збентежений неприємними подіями 8 вересня. Але людина за таких обставин не є найкращим суддею своїх власних вчинків; і хоча я глибоко захоплююся хоробрістю, чесністю, простотою розуму, характером і солдатськими якостями генерала Кодрінгтона, я вважаю за слушне залишити твердження, яке я зробив на вірі офіцерів, які мали нагоду спостерігати за ним того дня, коли на нього справді було покладено величезну відповідальність і піддано найсуворішому випробуванню, яким можна судити генерала.
[27] Приєднався до ескадри під Одесою.
[28] «Я категорично проти».
[29] «Не нападайте на Одесу, якщо не впевнені в успіху».
[30] Спробувати піднятися на Буг або Дніпро можуть лише судна з протистріляними екранами та протипострільними палубами, оскільки кожну людину можуть зняти з палуб стрільці Мініє, якщо тільки береги річки не були очищені військами в кількості, достатній для відбиття ворога під час їхнього просування. Незважаючи на наші операції в Азовському морі, слід пам’ятати, що ми не скоротили Арабат чи Генітчі, і що росіяни вільно користувалися косою. Морська вода взимку замерзає на кілька миль, так що жоден човен не може підійти, щоб перешкодити проходу військ або конвоїв. Якби Арабат упав і експедиція висадилася в Каффі чи Феодосії, ми мали б бути господарями півострова Керч.
Відсутність мудрості та передбачливості більшості наших військових операцій зі спалюванням, спустошенням і підривом ніколи не було найкращим прикладом, ніж у Керчі. Біля карантинної станції, на Керченській затоці, був дуже гарний барак, нещодавно збудований, забезпечений усіма зручностями, добре забезпечений водою з глибокої криниці та місткими баками. З огляду на звичайний розум, ці будівлі слід було зберегти, оскільки було вирішено залишити британські сили в Керчі; але перш ніж сер Джордж Браун пішов, вони були спалені й перетворені на купу почорнілих руїн. Протягом наступної зими, з нескінченною працею, турботами та величезними витратами, ми були змушені відправити матеріали для будиночків до Керча та перетягнути їх ближче до казарм, де вони створювали дуже поганий захист від негоди порівняно з значними будівлями, які ми знищили. Оскільки резервуари були зруйновані, а колодязь зіпсований, чоловіки були змушені тягнути воду на відстань трьох миль до свого нового місця проживання.