Насправді Галліполі — жалюгідне місце — певною мірою мальовниче, але, як і всі мальовничі речі чи місця, жахливо незатишне. Ширина Дарданелл становить близько п’яти миль навпроти міста, але азіатське та європейське узбережжя збігаються одне з одним перед тим, як протоки виходять у Мармурове море. Місцевість за містом горбиста, і на момент нашого прибуття ще не оговталася від наслідків пізньої дуже суворої погоди, будучи покритою плямами снігу. Галліполі розташований на найвужчій частині язика суші або півострова, який, пролягаючи між затокою Сарос на заході та Дарданеллами на сході, утворює західну сторону протоки. Армія, що отаборилася тут, керує Егейським і Мармуровим морями, і її можна з однаковою легкістю направити на північ до Балкан або відправити через Азію чи до Константинополя.
По прямій це приблизно 120 миль від Константинополя через Мармурове море. Якщо столиця опинилася в небезпеці, туди можна було б відправити війська за кілька днів, і наша армія та флот фактично заволоділи Дарданеллами та входом до Мармурового моря{15}, і зробили його mare clausum. Енос, невелике містечко, розташоване на косі землі навпроти гирла Маріци, на узбережжі Туреччини на північний схід від Самофракії, було досліджено та перевірено для табору французькими та англійськими інженерами. Очевидно, що якби якийсь сміливий московський полководець, який форсував би Дунай, розгромив турків і перетнув західні хребти Балкан, він міг би просунутися на південь з дуже невеликими перешкодами до Егейського моря; і стрімкий марш на південний схід приведе його війська до західного берега Дарданелл. Армія в Галліполі могла б зупинити такий рух, якби комусь спало на думку спробувати втілити його в життя.
Рано вранці після прибуття «Золотого руна» відплив човен з двома офіцерами комісаріату, Тернером і Бартлеттом, і перекладачем. Консул піднявся на Дарданелли шукати нас. Генерал хотів послати за консулом, але єдиним доступним судном був невеликий турецький імперський пароплав. Драгоман консула, величний ізраїльтянин, був готовий йти, але інженер щойно встиг зламати йому ногу. Він попросив позичити нашого інженера, оскільки не знайшлося нікого, хто б взявся за догляд за двигунами пароплава.
Після сніданку генерал-лейтенант Браун, полковник Салліван, капітан Хеллуелл і капітан Вітмор почали відвідувати адріанопольського пашу (Рустума-пашу), якого було послано сюди, щоб сприяти організації та висадці військ. Коли вони повернулися, приблизно о пів на другу, на борт судна піднявся генерал-лейтенант Канроберт, якого прийняв генерал-лейтенант. Візит тривав годину і був відзначений на його завершенні з більшою сердечністю, якщо це можливо, ніж на початку.