Євпаторія

Близько дев’ятої одна чорна куля підійшла до передньої частини «Агамемнона» і вистрілила з гармати, щоб привернути увагу до сигналу. Це означало: «Дивізії човнів для збирання круглих кораблів, для яких їм наказано, для висадки піхоти та артилерії». За мить море було вкрите флотилією катерів, катерів, катерів, що хлюпали по воді, одні буксирували пласки та{84} великі турецькі човни, інші з кінними поплавцями, що важко пливли за ними. Вони рухалися з такою регулярністю, як можна було очікувати від призначених їм кораблів, і процес висадки почався. До цього моменту не було видно ворога; але коли човни почали відштовхуватися від кораблів, п’ятеро вершників повільно піднялися над хребтом на підвищенні, праворуч від смуги берега, що відокремлювала солоне озеро від моря перед нами. Через деякий час четверо з них відійшли до одного з курганів усередині країни навпроти французького флоту. Інший зберіг свою позицію, і незабаром став цинозурою для всіх сусідніх очей. Росіянин був приблизно в 1100 ярдах від нас, і через хороший телескоп ми могли спостерігати за кожною його дією. Він повільно їхав уздовж краю скелі, мабуть, відзначаючи кількість і розташування флоту та роблячи записи з великим спокоєм у книзі записок. На ньому був темно-зелений сюртук із сріблястим шнурком, кашкет такого ж кольору, пояс навколо талії та довгі шкіряні чоботи. Його кінь, чудовий гнідий скакун, був дивним контрастом до кудлатих грубих коней його послідовників. Ось вони, нарешті, «козаки»! — кремезні, компактні на вигляд хлопці, з баранячими шапками, неотесаним одягом безладного крою, високими сідлами та маленькими вогняними поні, які несли їх із дивовижною легкістю й силою. У кожного з цих козаків був товстий спис, футів п’ятнадцять завдовжки, і важка шабля. Часом вони стрімко оберталися біля краю скелі перед нами — то ліворуч, то позаду свого офіцера, а час від часу й зовсім пірнали з поля зору, за пагорб. Потім вони поверталися, розмахуючи списами, і вказували на маси французів, що накопичувалися праворуч і більше ніж за півмилі від них, на березі, або перебігали через пагорб, щоб доповісти про прогрес щодо рядів англійських човнів, що просувалися до берега. Їхній офіцер поводився дуже добре. Цілу годину він залишався в радіусі дії гвинтівки Міні, і, зробивши в портфоліо начерк нашої зовнішності, ми всі очікували, що вона збирається скинути снаряд на нього та його маленьку групу. Ми були раді, що наші очікування не виправдалися, хоча б лише через те, що ескіз був досить добрим, щоб цар міг справді побачити, як виглядає наша армада.